У циклі «Голоси зниклих» продовжуємо розповідати про наших земляків, чиї імена щодня звучать у молитвах рідних і в серцях громади
Сьогодні — про Івана Горбенка, жителя села Лебедин, який народився 17 листопада 1994 року. Іван із дитинства має особливу пристрасть до техніки. Ще малим хлопчиком він упевнено сідав на мотоцикл, ледь дістаючи до педалей, і з того часу любов до механіки стала невід’ємною частиною його життя. За професією — механік, за покликанням — майстер, який уміє «оживити» будь-яку річ. Жартували, що з двох стареньких зламаних велосипедів він здатен скласти один — надійний, витривалий, такий, що витримає дорогу через усю Україну. Іван — людина щирої душі. Добрий, щедрий, вірний у дружбі й лагідний у спілкуванні. Його цінують друзі, які довіряють йому найцінніше — бути хрещеним батьком для своїх дітей. Сьогодні він має п’ятьох похресників, для яких є прикладом щирості та мужності.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Іван без вагань став на захист рідної землі. Бо завжди звик допомагати тим, хто потребує підтримки. А цього разу допомоги потребувала Україна.
Його родина — дружина, два сини, сестра, мама й тато — щодня живуть очікуванням. У їхніх думках — день повернення. День, коли відчиняться двері й на порозі з’явиться найрідніший. Мама поспіхом готуватиме улюблені страви: пельмені й чебуреки, хлопчики ділитимуться дитячими таємницями, сестра обійме, батько міцно потисне руку. Дружина мовчки схилить голову на його плече. І в тому дотику буде більше, ніж у тисячі слів.
Громада чекає разом із родиною. Чекаємо з вірою та надією, що кожна історія зниклих воїнів обов’язково матиме продовження — історію про повернення додому.
#ГолосиЗниклих
