Рубрика «Голоси зниклих» — це голоси надії, пам’яті та віри
Це історії про тих, кого не забувають, кого щодня чекають удома.
Серед них Будник Сергій Володимирович, який народився 27 травня 1977 року на Кіровоградщині. Майже тридцять років тому він приїхав до Шполи, де мешкають його тітка та сестра, і саме тут знайшов своє місце в житті.
Він довго мріяв про власний дім. І коли ця мрія здійснилася, із любов’ю облаштовував оселю, вкладаючи в неї працю, тепло і душу. Для нього цей будинок більше ніж житло. Це простір родинності і впевненості у завтрашньому дні.
Сергій — людина з великим серцем. Добрий, відповідальний, щирий. Завжди готовий прийти на допомогу рідним, підтримати друзів, сумлінно виконати роботу. Він уміє цінувати людей і час.
У вільні хвилини захоплюється бджільництвом. Пасіка для нього є відпочинком для душі, уособленням тиші та гармонії. З початком повномасштабної війни Сергій став на захист держави, а нині він має статус зниклого безвісти. Його чекають найрідніші — батько, тітка, сестри, чекає рідний дім, що зберігає тепло його рук.
У цих очікуваннях — віра. У цих молитвах — надія. У цих словах — пам’ять.
Громада чекає разом із родиною.
