Голос зниклого безвісти воїна Сергія Довгаля із с. Топильна
Сьогодні в рубриці історій, присвячених зниклим безвісти й полоненим, розповідь про земляка з Топильної, воїна 21-ї окремої механізованої бригади, світлу, добру й працьовиту людину — Сергія Довгаля, позивний «Тихий». Про нього в селі говорять з особливою повагою. Його руки вміють все, для нього не існує нічого складного й неможливого. Недарма односельці кажуть: «З іржавого цвяха зробить золотий перстень». Він роками працював на землі, був вправним трактористом, талановитим токарем, добре розбирався в кресленнях. Своєю працею та добром Сергій здобув людську довіру — тихо, без зайвих слів. Його майстерність у роботі з бетоном і металом викликає щиру повагу та захоплення в усіх.
Для дружини, матері та своїх чотирьох дітей Сергій — надійна опора. Відповідальний, щедрий та надзвичайно турботливий батько. Людина, яка завжди знайде спільну мову з кожним, швидко стане частиною будь-якого колективу і ніколи не відмовить у допомозі. Його чуйність проявляється навіть у дрібницях — у любові до тварин, у повазі до дітей, у готовності підставити мужнє плече ближньому.
Він пішов боронити Україну так само чесно й віддано, як і живе. Пішов, щоб його діти могли спати спокійно під мирним небом. Пішов, бо не міг інакше.
Ми не хочемо і не будемо говорити про Сергія в минулому часі. Бо в кожному домі, де його люблять, поважають, цінують, живе надія на повернення воїна додому. У молитві матері, змученому погляді дружини, дитячому очікуванні живе щира віра в те, що він повернеться.
Сергію! «Тихий»! Тебе чекають удома.
Чекає вся Шполянська громада.
Повертайся! Ми віримо — і це обов’язково відбудеться.
#ГолосиЗниклих
