На календарі 27 червня. На перехресті вулиць Таранця та Лозуватської у Шполі вже 47-му суботу зібралися люди, яких об’єднали біль, надія та віра. Тут щосуботи триває акція «Не мовчи! Полон убиває!»
Це місце незламного очікування. Сюди приходять матері й батьки, дружини й чоловіки, діти, друзі, знайомі тих, хто перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти. Для них ці слова — нестерпний пекучий біль, що не стихає ні вдень, ні вночі.
У руках учасників — плакати та світлини захисників. Усміхнені обличчя, серйозні погляди, дорогі серцю риси. Кожна фотографія — це окрема історія життя, боротьби, любові до рідних і до України.
Голос цієї акції особливий. Він гучний, бо звучить на всю громаду, закликаючи не забувати про тих, хто досі не повернувся додому, і водночас тихий, бо народжується з материнських сліз, із тривожного чекання дітей, із молитов рідних, які щодня просять у Бога лише про одне: «Поверніть наших найдорожчих».
Пам’ятаймо, що мовчання породжує забуття, а пам’ять і небайдужість наближають той день, коли полонені і зниклі безвісти повернуться додому.
Тож будьмо поруч. Приходьмо. Підтримуймо. Не залишаймо родини сам на сам із їхнім болем. Наша присутність — це знак того, що вони не одні, що громада пам’ятає і чекає разом із ними.
Борімося за наших Захисників так само віддано, як вони боролися і продовжують боротися за нас.
#НЕ_МОВЧИ_ПОЛОН_ВБИВАЄ
