18 липня минає рік відтоді, як у боротьбі за свободу й незалежність України загинув житель Шполи Микола Хоменко
Кажуть, час притуплює біль. Та є втрати, з якими не можна змиритися, є імена, які назавжди залишаються в пам’яті рідних, друзів, громади, є люди, чий життєвий шлях стає прикладом мужності й любові до Батьківщини.
Микола Хоменко народився 31 січня 1989 року в селі Вікнине. Закінчив школу, здобув професію водія в Мокрокалигірському професійному аграрному ліцеї. Працював за фахом, а через кілька років у будівельній сфері. Згодом у Шполі створив сім’ю, став люблячим чоловіком і турботливим батьком двох синів.
Його знали як відкриту, доброзичливу й щиру людину. Він умів підтримати, допомогти, розрадити, ніколи не проходив повз чужу біду. Найбільшою мрією Миколи було мирне життя для своїх дітей, щасливе майбутнє українських родин.Та війна перекреслила звичний плин життя.
4 березня 2022 року він добровільно став до лав захисників України. Не тому, що мусив, а тому, що не міг залишатися осторонь. Він свідомо обрав шлях воїна, аби українські діти могли навчатися, зростати та жити під мирним небом.
Він віддав найдорожче — власне життя.
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який до останнього подиху був вірним присязі, своєму народові та Україні.
#памʼять
