Минув рік від того чорного дня, коли війна забрала ще одного мужнього молодого, повного життєвої енергії сина України
19 липня 2024 року поблизу селища Новоселівське Сватівського району Луганської області, до останнього подиху виконуючи свій військовий обов’язок, у бою з російськими окупантами загинув стрілець-помічник гранатометника, житель с. Капустине Лузан Вадим Миколайович.
Вадиму назавжди залишилося лише 32… Його життя стало частиною великої історії боротьби українського народу за свободу й незалежність.
Лише 22 травня 2026 року Герой повернувся додому «на щиті». Після довгого періоду невідомості він знайшов свій останній прихисток на кладовищі по вул. Амосова у Шполі. Це повернення було найважчим — у тиші, зі сльозами, квітами та схиленими у скорботі головами.
Сьогодні Шполянська громада згадує Вадима Лузана з глибокою вдячністю і невимовним сумом.
Світла пам’ять Герою. Вічна шана його мужності, незламності та жертовності.
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у кожному новому світанку, який сходить над нашою Батьківщиною.
Згадаймо полеглого військового тихою молитвою і добрим словом.
Вічна пам’ять тобі, Вадиме.
