Є професії, які обирають, а є покликання, якому присвячують усе життя
Сьогодні, у День медичного працівника, знайомимо з людиною, чий професійний шлях є прикладом відданості медицині та служіння людям. Ольга Леонідівна Бевзюк — лікар-хірург, терапевт КНП «Шполянський ЦПМСД» Шполянської міської ради ОТГ. За її плечима роки наполегливої праці, безцінний професійний досвід і тисячі історій людей, яким вона допомагала, підтримувала та повертала віру в одужання. Її професіоналізм поєднується з мудрістю, чуйністю та особливим почуттям відповідальності.
Яким був Ваш професійний шлях у медичній сфері та що стало визначальним у виборі цієї професії?
Мабуть, моя любов до медицини народилася ще в дитинстві. Коли я отримала травму ноги, мене лікували молоді лікарі Дмитро Степанович Заїка та Дашківський. Для мене вони були Богами — людьми, які вміли допомогти, вилікувати й повернути віру в те, що все буде добре. Саме тоді вирішила, що хочу стати такою ж, як вони, – лікарем. У 1979 році закінчила Львівський державний медичний інститут, пройшла інтернатуру по хірургії в лікарні швидкої допомоги у Львові. Деякий час працювала лікарем-хірургом Перемишлянської районної лікарні і за сумісництвом отоларингологом. Із 1982 року — у військовій медицині на території Монголії. Коли повернулася в Україну, моїй наймолодшій дитині був лише рік, а загалом я виховувала трьох дітей. Хотілося працювати в Шполянській лікарні, та на той час вільних місць там не було. За сімейними обставинами не могла погодитися і на роботу в Золотоноші, тому погодилася тимчасово попрацювати лікарем-терапевтом у Василькові. Отже, із 1992 року по цей час час це місце є важливою частиною мого професійного та життєвого шляху.
Що найбільше запам’яталося Вам із перших днів професійної діяльності?
Свій перший робочий день вже не пам’ятаю, але пригадую перше чергування на «швидкій допомозі» під час практики після четвертого курсу. Тоді фельдшер захворіла, і на виклик я поїхала сама. Довелося приймати пологи в домашніх умовах. Зі страху згадалося все, що вчила та чомусь сльози текли без упину.
Пам’ятаю також своє перше чергування в хірургії. Посеред ночі до лікарні привезли комбайнера з травмованою рукою — просто з поля. Травматолога викликати не вдалося, бо він жив за 50 кілометрів, тож майже всю ніч я провела в операційній. А вранці, під час здачі чергування, отримала догану, бо не замовила необхідний антибіотик, який у разі потреби могла б доставити санітарна авіація зі Львова.
Ці перші професійні випробування стали для мене важливими уроками. Вони показали, що медицина — це уміння швидко приймати рішення, брати на себе відповідальність і залишатися зібраною в найскладніші моменти.
Які професійні висновки та життєві уроки Ви здобули за роки роботи?
Вважаю, що в усіх ситуаціях емоції потрібно відділяти від роботи. Це допомагає зберігати холодний розум, приймати правильні рішення та залишатися ефективним фахівцем навіть у складних ситуаціях.
Які етапи чи моменти Вашої кар’єри вважаєте найбільш значущими?
Перехід з хірургії в терапію. Для мене це був стрес, адже хірургія була тим напрямком, у якому я хотіла реалізувати себе. Було непросто змиритися з відчуттям, що твої знання, уміння та навички не знаходять того застосування, про яке ти мріяла. Але життя іноді змінює професійний маршрут, і ми вчимося приймати ці зміни та рухатися далі.
Які цікаві або нестандартні випадки з професійної практики Ви можете пригадати?
Один із таких стався під час моєї роботи в горах, у надзвичайно мальовничій місцевості, де поруч розташовувалися чотири села. Улітку дістатися до них і до райцентру можна було лише повітряним шляхом, а взимку річкою, коли вона замерзала. Одного разу під час моєї зміни надійшло повідомлення про ножове поранення. Це був мій перший виліт на вертольоті, і ніхто не попередив мене про необхідність одягнути навушники. Коли ми прибули на місце, я бачила, що люди щось говорять, але абсолютно нічого не чула. Довелося спілкуватися буквально «на пальцях» і за допомогою записок. На щастя, слух поступово відновився. Тепер цей випадок згадую з усмішкою, хоча тоді було зовсім не до жартів.
Що Ви порадили б молодим людям, які розглядають медицину як майбутню професію?
Ситуації в роботі медика бувають різні – від критичних до комічних, але якщо ви професійно підготовлені, то вихід знайдете завжди. Потрібно постійно вчитися, розвиватися і не боятися труднощів.
Які професійні та особистісні якості є необхідними для успішного медичного працівника?
Медичний працівник повинен бути не тільки професіоналом, але й уважним, відповідальним, доброзичливим, ставитись до пацієнтів з повагою. Робота кожного медичного працівника дуже залежить від колективу. Якщо в колективі сміливі, фахові й мудрі однодумці, то й працювати легше та результати будуть хороші.
#З_Днем_медичного_працівника
