Перша річниця з дня загибелі Олега Степашка
Час іде, невблаганно відраховує дні, місяці, роки. Та є речі, над якими час не владний. Це пам’ять про людей, які стали на захист рідної землі й віддали за Україну найдорожче — власне життя.
Сьогодні, 28 липня, минає перша річниця від дня загибелі Олега Григоровича Степашка, жителя села Лебедин, люблячого чоловіка, батька, доброго друга, надійного товариша і мужнього Захисника України.
Олег народився 17 грудня 1968 року. Його життя було пов’язане з Лебедином, із рідними людьми, друзями та колегами. Він був людиною, на яку можна було покластися, добрий і щирий, уважний до інших, справедливий і відвертий. Його знали як людину, яка мала власну думку і не боялася її відстоювати. Водночас Олег умів слухати та поважати позицію інших. Саме за ці людські якості його цінували ті, хто мав честь знати його особисто.
Для родини він був її серцем і опорою. Разом із дружиною виховав трьох дітей. Для дружини Олег був не просто чоловіком — він був її всесвітом. І тепер кожен день без нього — це біль, який неможливо описати словами.
З початком повномасштабного вторгнення росії Олег став на захист України. Він узяв до рук зброю, щоб боронити свою землю, свою сім’ю, своїх дітей і наше спільне майбутнє.
28 липня 2025 року в районі населеного пункту Зелений Гай Харківської області Олег Степашок загинув. Солдат взводу протитанкових ракетних комплексів до останнього залишався вірним Військовій присязі та мужньо виконав свій обов’язок перед народом України.
Сьогодні — рік, як його немає поруч, рік, відколи родина вчиться жити з болем, який не минає. Рік, відколи друзі й знайомі згадують його голос, усмішку, характер, добрі вчинки. Рік, відколи громада береже пам’ять про свого Захисника.
Ми не маємо права забувати. Бо за кожним іменем Героя — людське життя, родина, мрії, діти і ціна, яку Україна платить за свою свободу.
Вічна шана і світла пам’ять Герою Олегу Степашку!
Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у пам’яті народу, за який віддали своє життя.
#памʼять
