#культура
28 липня у читальній залі КЗ «Шполянська публічна бібліотека» відбулася літературна година «Письменницька доля Михайла Слабошпицького», присвячена 80-річчю від дня народження талановитого українського письменника, літературознавця, критика, публіциста. Учасники заходу познайомилися з біографією, творчою спадщиною нашого видатного земляка та вкотре відкрили для себе багатство українського слова.
Згадаймо сьогодні людину надзвичайної працьовитості та енергії, душа й серце якої цілковито належали українському народові.
28 липня цього року виповнилося б 80 років із дня народження відомого письменника, громадсько-політичного діяча, лауреата Національної премії імені Т.Г. Шевченка, виконавчого директора Ліги українських меценатів, директора видавництва «Ярославів Вал», невтомного борця за незалежність України Михайла Федотовича Слабошпицького. Його життя обірвалося 30 травня 2021 року після важкої хвороби
Михайло Слабошпицький народився повоєнного 1946 року в селі Мар’янівка. 1971 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету. Працював кореспондентом, редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України», журналу «Вавилон-XX». Від 2006 до 2014 року був секретарем Національної спілки письменників України. Упродовж багатьох років Михайло Слабошпицький вів радіопрограми на Українському радіо, був організатором численних літературних заходів.
Він є автором книг «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», «Никифор Дровняк із Криниці», «Веньямін літературної сім’ї (Олекса Влизько)», «З голосу нашої Кліо», «Українські меценати», «Українець, який відмовився бути бідним» (про Петра Яцика), «Пейзаж для Помаранчевої революції», «25 поетів української діаспори», книжок-мемуарів «Протирання дзеркала», «Тіні в дзеркалі» та «З пам’яті дзеркала». Його роман «Марія Башкирцева» виходив у перекладі французькою мовою.
Михайло Слабошпицький — автор понад двох десятків книжок для дітей та юнацтва, прози, публіцистики й літературної критики. Він був і залишається високим моральним авторитетом, навчителем і просвітителем, котрий залишив по собі багатющий літературний спадок, до незглибимих джерел якого торкатимуться наступні покоління, а також учнів і вдячних послідовників.
Він був людиною поза поколіннями, бо наполегливо й самовіддано працював для дорослих і молоді — був співголовою Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, який утверджує державний статус української мови і підносить її престиж серед молоді.
Сповнене тривог за майбутнє України, правдолюбне життя Михайла Слабошпицького стало взірцем і незрушним підмурком для наступних поколінь.
Нехай світла згадка про цю видатну постать залишиться в пам’яті вдячних читачів і в серцях усіх, хто знав і шанував Михайла Федотовича.
