#ГолосиЗниклих
Бувають люди, чия присутність наповнює дім теплом, а серце — спокоєм. Саме таким для своєї родини, друзів і всіх, хто його знає, є Анатолій Анатолійович Стельмашов, житель села Матусів Матусівської громади, 19.06.1975 р.н.
У мирному житті він був людиною праці й великого серця. Захоплювався спортом і риболовлею, любив проводити вихідні в колі найрідніших. Добрий, чуйний, щирий, працьовитий господар, який ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. Саме таким його пам’ятають односельці, друзі та знайомі.
Анатолій зник безвісти під час виконання бойового завдання. Відтоді всі дні для його родини перетворилися на очікування, надію і тиху молитву про його повернення неушкодженим.
На нього з нетерпінням чекають дружина, діти, рідні — усі, хто його любить, поважає, цінує. Родина Воїна живе щирою вірою в те, що одного дня двері відчиняться, і Анатолій переступить рідний поріг — живий, усміхнений, такий, яким його пам’ятають.
Кожен Захисник, який вважається зниклим безвісти, — це незавершена історія болю й чекання, яка неодмінно повинна мати щасливе продовження. У рідних серцях живе надія й безмежна віра в те, що саме так і буде.
Чекаємо. Молимося. Сподіваємося разом із родиною і всією Матусівською громадою.
Нехай Анатолій Стельмашов якнайшвидше повернеться до своїх діток і дружини, які його люблять і не перестають чекати.
