#канікули
Днями завершилася остання в цьому році зміна в дитячому спортивно-туристичному таборі «No gadget camp», який організували ідейні натхненники голова та заступник ГО «Точка відліку» Дмитро та Олена Сиваки. Вони водночас є керівниками гуртків «Спортивний туризм» та «Юні туристи» КЗ «Шполянський центр дитячої та юнацької творчості учнівської молоді».
Упродовж липня-серпня тут відпочили 85 дітей зі Шполянської громади, зокрема ВПО, діти військовослужбовців із різних куточків України — Херсона, Києва, Миколаєва та інших міст, а також юні гості з-за кордону.
Це було літо без нескінченного гортання стрічок і віртуальних світів, без мобільних телефонів і планшетів, зате з живим спілкуванням, пригодами, рухом і сміхом. Тут діти відпочивали й оздоровлювалися, пізнавали нове, долали власні страхи, училися працювати в команді, знаходили друзів і відкривали в собі нові здібності.
Програма табору не дозволяла нудьгувати ані хвилини. На дітей чекали 8 захопливих сплавів, купання і веслування в м. Багачеве, куди вони вирушали двічі на тиждень на транспорті, наданому Шполянською міською радою.
Юні туристи вчилися знаходити шлях за допомогою карти й компаса та орієнтуватися на місцевості (навіть уночі). Випробовували себе на скеледромі, опановували мотузкову техніку, брали участь у веселих і водночас азартних естафетах.
Цього літа 7 вихованців гуртків «Спортивний туризм» та «Юні туристи» спробували себе в новій ролі — стали інструкторами та помічниками інструкторів. Вони передавали свої знання молодшим учасникам табору, знаходили підхід до дітей різного віку та з різними характерами, навчали їх працювати разом, бути відповідальними, швидко реагувати на непередбачувані ситуації й вирішувати проблеми.
Так поступово звичайний літній відпочинок перетворювався на школу життя просто неба — школу дружби, взаємодопомоги, сміливості та відповідальності.
Своїми думками про літо-2026 ділиться Дмитро Сивак: «Такий табір ми організовуємо вже втринадцяте — 10 років на Херсонщині і третій рік тут, у Шполі. Заборона на гаджети у нас діяла завжди. Друга наша фішка — перебування дітей в абсолютно польових умовах¸ коли вони залучаються до приготування їжі на вогні, чергують. Із дітьми старшої вікової групи (14-16 років) ми відновили стару традицію: ліпити вареники. Дітям це дуже сподобалося. Задоволені залишилися і батьки, і діти. Вважаю, що батькам це було потрібно навіть більше, бо вони повинні вчитися довіряти дитині і не контролювати її постійно. Зазначу, що в таборі абсолютно безкоштовно відпочили діти деяких пільгових категорій, у тому числі діти загиблих захисників.»
Своїми враженнями ділиться Наталія, мама 2 юнаків, які відпочили у «No gadget camp»: «Для мене цей табір — просто знахідка. Я сама не дуже люблю активний відпочинок, тому ми з дітьми зазвичай так не відпочиваємо, а тут у них є можливість провести час саме так, як їм подобається: багато рухатися, пробувати нове, долати виклики й ставати самостійнішими. Дуже цінно, що Дмитро й Олена вже третій рік поспіль організовують цей табір — це чудова можливість для дітей отримати нові враження, друзів і навички. Плюс прийнятна ціна, недалеко від міста. Єдине побажання — нехай табір триває не 6–7 днів, а хоча б 10–15!»
Хлопці теж діляться своїми враженнями: «Мені подобається, що в таборі можна спробувати багато різного: катамарани, кар’єр, спортивне орієнтування, скеледром. Ще можна познайомитися з новими людьми, багато спілкуватися. Також подобається це відчуття самостійності — коли ти сам за себе відповідаєш, без батьків поруч. Тому й відпочиваю тут уже третій рік», — каже Гарік. «Табір дуже сподобався. Найбільше — скеледром. Його було трохи складно пройти. Важко було дожити до кінця тижня без гаджета, проте я знайшов нових товаришів. Дядя Діма — чудова й добра людина, тому наступного року я знову буду тут», — доповнив свого брата Жорік.
Ірина, мама активної юної туристки, постійної учасниці гуртків і, звичайно ж, «No gadget camp» (яка цьогоріч була вже інструктором), зазначає: «Я дуже вдячна Дмитру та Олені, які, приїхавши до нас із Херсонщини, організували для дітей таке цікаве і максимально змістовне, корисне дозвілля. Раніше у нас такого не було: ні мотузкового парку, ні туристичних гуртків, ні походів, відповідних змагань, ні такого унікального табору. Діти тут навчаються дисципліні, згуртованості, небайдужості, відповідальності за свої вчинки. Вони вчаться дружити і виручати один одного, бути самостійними, здобуваючи новий життєвий досвід. Діти дуже люблять Олену та Дмитра, довіряють їм, і батьки теж, і це, вважаю, дуже важливо. Дякуємо.»
«Я всі попередні роки відпочивала в таборі, а цього літа вперше була інструкторкою. Це складно, але дуже цікаво, здобула цінний новий досвід у спілкуванні з дітьми, аналізі різних ситуацій, а ще — радість і задоволенні від того, що меншим щось добре вдається. Отже, я все роблю правильно. Щаслива бути тут», — ділиться своїми думками Яна зі Шполи.
Інструктор Єлизавета теж охоче згадує: «Бути інструктором у таборі мене запросив Дмитро Сивак, який створював цьогоріч смугу перешкод на «Джурі». Було цікаво, весело й водночас відповідально. Мені сподобалося працювати з дітьми, допомагати їм і бачити, як вони стараються, розвиваються, радіють своїм успіхам. Я отримала багато нового досвіду, лише позитивні емоції, познайомилася з багатьма цікавими людьми. Дякую за виявлену довіру.»
Мабуть, головна особливість «No gadget camp» у тому, що тут діти знову відкрили для себе просту істину: для щастя зовсім не потрібен екран монітора, телефона чи планшета. Потрібні багаття, дорога, річка, нова вершина, яку вдається підкорити, і щирі, вірні друзі поруч, з якими хочеться розділити ці миті.
Літо закінчується. Табір стишується до наступного сезону, але спогади про ці пригоди ще довго житимуть у дитячих серцях…
