21 серпня 2026 року на площі Героїв Майдану відбувся тематичний захід «Наш прапор — гордість і свобода»
Присутні хвилиною поваги й честі вшанували пам’ять Воїнів, які загинули в бою за волю й незалежність України.
Юні вихованці театрального гуртка «Емоція» КЗ «Шполянський центр дитячої та юнацької творчості учнівської молоді» Марина Капуста, Олександра Бородіна, Владислава Маєтна, Злата Піщета (керівник Анюта Мандебура) чуттєво продекламували поезії про один із основних наших державних символів — синьо-жовтий прапор. Пісню «України моєї розкидані діти» виконав заслужений працівник культури України Дмитро Вовк.
Із початком широкомасштабного вторгнення для багатьох із нас прапор України став іще важливішим. Українські воїни йдуть із ним у бій. Він на шевронах. Він на акціях на підтримку військовополонених та зниклих безвісти, які проводяться по всій країні і в нашій громаді. Він на трунах, в яких везуть полеглих оборонців додому, і на флагштоках над їхніми могилами. Задумаймось про це. І нехай для кожного з нас у душі синьо-жовте полотнище стане більше, ніж прапором. Нехай він буде символом нашої віри й надії на повернення живими додому полонених і зниклих безвісти, пам’яті й поваги до тих, хто повернувся додому «на щиті», і символом нашої майбутньої перемоги.
