У стінах храму Різдва Пресвятої Богородиці щодня кипить робота, тут плетуть маскувальні сітки для захисників
І кожна така сітка — це десятки годин праці, сотні зав’язаних стрічок, молитви, хвилювання й щире бажання допомогти тим, хто сьогодні тримає оборону України. Три бригади прихожан регулярно збираються, нарізають стрічки, готують основу і беруться до роботи. За тиждень спільними зусиллями їм вдається сплести дві-три маскувальні сітки. Хтось приходить допомогти після роботи, хтось присвячує волонтерству частину свого дня, а хтось приводить із собою рідних. До цієї справи без вагань долучаються
Валентина Гусятинська, Олена Герасимчук, Антоніна Шорубалко, Галина Бурсак, Олена Саломатіна, Анна Цяпкало, Марія Соколовська, Валентина Зануда з сім’єю, родина Надії та Олексія Пірогових, Ольга Леляк, Оксана Карбівнича. Їхні руки працюють невтомно, стрічка за стрічкою, вузлик за вузликом, і поступово перед очима постає готова маскувальна сітка.
Та найважливіше тут навіть не кількість виготовлених сіток, а відчуття, що наші захисники не самі, що за ними стоять родини, друзі, волонтери, громади, цілі покоління людей, які щодня наближають перемогу своєю працею.
Храм у ці моменти стає особливим місцем. Тут молитва переходить у конкретну дію, у допомогу, турботу та підтримку.
