Минув рівно місяць з того дня, 31 липня, коли російський безпілотник приніс руйнування в ліцей села Топильна: вибиті вікна, зруйновані стіни, пошкоджена комп’ютерна техніка, меблі
Щойно сталася біда, громада згуртувалася навколо ліцею. До пораненого ворогом ліцею в перші після прильоту години зійшлися всі педагоги, батьки, жителі села. Вони під керівництвом старости Топильнянського старостинського округу Сергія Соколовського, працівників комунального підприємства «Благоустрій» Шполянської міської ради впродовж кількох годин прибрали прилеглу територію та внутрішні приміщення закладу від будівельного сміття й уламків.
Одними з перших на допомогу прийшла ініціативні група депутатів Шполянської міської ради. Вони надали необхідні матеріали — шифер, плівку, а також техніку для проведення відновлювальних робіт, тож наступного дня перекрили дах ліцею 28–ма листами шиферу для упередження затікання будівлі. Проведено демонтаж вибитого скла та пошкодженої штукатурки, а також герметично оббито плівкою 40 вибитих віконних блоків. Спільна праця, підтримка і небайдужість поступово повертали будівлі життя.
Окремим важливим кроком стало рішення Шполянської міської ради оперативно виділити 1 630 000 гривень на виготовлення проєктно-кошторисної документації та проведення робіт із капітального ремонту адміністративної будівлі Топильнянського ліцею, а також 2 350 000 грн. — на придбання та встановлення мобільної котельні. Завдяки такій спільній роботі ліцей підготовлено до нового навчального року в очному форматі. Знову сьогодні відчиняються двері класів, наповняться дитячими голосами коридори, а шкільне життя продовжиться.
Можна пошкодити вікна, зруйнувати стіни, але неможливо знищити прагнення дітей навчатися, мріяти й будувати своє майбутнє, нереально зламати людей, які в найважчі моменти стають пліч-о-пліч. 1 вересня шкільний дзвінок знову покликав дітей до знань. Попри всі виклики воєнного часу, вони переступили поріг рідного ліцею з усмішками, щирими емоціями та мріями, які обов’язково здійсняться. Щиро дякуємо кожному, хто не залишився осторонь, хто працював, допомагав матеріалами, технікою, руками, добрим словом і підтримкою. Сила громади — в її людях.
