У Лебедині з’явилося особливе місце. Місце очікування, молитви, надії
5 вересня 2026 року тут відкрили
«Алею Надії» на честь земляків, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.
Для когось вони сини, чоловіки, батьки, брати, онуки, а для всієї громади — люди, яких ми чекаємо.
Максим Халімон, Василь Лифар, Володимир Ульяніцький, Сергій Тимощук, Олег Литвин, Іван Горбенко, Олег Бородін, Максим Железков, Дмитро Спицин, Олександр Темненко, Віталій Олексенко, Борис Єлькін, Роман Шабалін, Владислав Приходько, Олександр Малюк, Сергій Верблюдевічус, Дмитро Генчу, Володимир Лапенко, Вадим Корзун, Роман Заболотний, Олександр Лупко.
Імена, за кожним із яких цілий світ. Світ, який одного дня зупинився між двома словами: «чекаємо» і «повернися». Родини військовополонених і зниклих безвісти знають, наскільки довгим може бути один день. Наскільки болючою може бути тиша. Як сильно серце здригається від кожного дзвінка. Саме тому цього дня у Лебедині зібралися односельці, аби сказати — ви не самі.
Під час відкриття виступила директорка Лебединського ліцею №1, депутатка Шполянської міської ради Ольга Музиченко-Губа, яка підтримала ініціаторів створення Алеї, представниці родин полонених та зниклих безвісти захисників України Анастасія Горбенко й Галина Лозова-Генчу, заступниця міського голови Ірина Каландирець, ветеран, учасник бойових дій, член ГО СВрУВШ «Холодноярські вовки» Олег Долашко, заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини А4784 капітан Сергій Юхименко.
Настоятель Спасопреображенського храму Іван Келеман звершив молитву за Захисників, їхніх рідних та якнайшвидше повернення усіх наших людей додому.
Особливо щемкою стала кульмінація заходу — пов’язання стрічок до портретів рідних, як символ нерозривного зв’язку між тими, хто чекає, і тими, кого чекають.
Чекаймо, вірмо й підтримуймо тих, для кого очікування стало щоденним життям.
