Субота, перехрестя вулиць Таранця та Лозуватської. Поруч люди, яких об’єднала спільна надія — дочекатися своїх
12 вересня жителі Шполянської громади вкотре вийшли на підтримку військовополонених і зниклих безвісти. Для рідних це спосіб не дати тиші поглинути їхніх найдорожчих. Спосіб нагадати, що за кожним прізвищем у списках — син, чоловік, батько, брат, друг, побратим. Людина, яку люблять і чекають. Поруч стоять небайдужі жителі громади. І саме в ці моменти особливо гостро відчуваєш силу єдності, адже чужого болю у війні не буває. Ми можемо не знати цих людей особисто, але вони наші. Вони захищали Україну. І тепер Україна має пам’ятати про них, говорити про них і робити все можливе задля їхнього повернення.
Не дозволяймо зниклим безвісти зникнути з нашої уваги.
Стоїмо поруч. Не мовчимо. Не забуваємо.
