19 вересня відбулася акція «Не мовчи! Полон убиває!»
Вересень поволі розфарбовує вулиці Шполи золотом, та є біль, перед яким тьмяніють навіть найяскравіші барви осені. На перехресті вулиць Таранця та Лозуватської в Шполі 19 вересня знову зібралися люди, об’єднані одним страшним словом, — невідомість.
Тут стоять матері й батьки, дружини й діти, рідні, друзі та побратими тих, хто сьогодні далеко від дому. Поруч з ними — представники місцевої влади, волонтери й небайдужі жителі громади. У кожного своя історія, свій біль, своє очікування. Але всіх об’єднує незгасна надія побачити своїх найдорожчих живими, почути рідний голос і нарешті обійняти тих, кого вони так довго чекають.
Акція «Не мовчи! Полон убиває!» — це нагадування суспільству й світові про те, що за кожним словом «полонений» чи «зниклий безвісти» — родина, яка щодня живе між страхом та вірою.
Пам’ятаймо, що мовчати не можна. Бо тиша стирає історії, а пам’ять тримає їх живими. Кожен голос, кожен плакат, кожна присутність на акції — це сигнал: ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми не дозволимо забути.
Доки на площах і вулицях українських міст звучать голоси родин полонених та зниклих безвісти, доти живе надія, яка попри біль не дозволяє опустити руки, віра, сильніша за відстань, та любов, що не має терміну очікування.
Ми всі щиро віримо, що настане день, коли наші Герої повернуться додому живими й неушкодженими, і в руках рідних будуть не плакати, банери чи фото, а квіти, замість гірких сліз болю — сльози радості, а замість виснажливого очікування — довгоочікувані обійми.
Підтримуймо родини. Продовжуймо чекати разом із ними.
Щосуботи. До повернення кожного захисника.
#НЕ_МОВЧИ_ПОЛОН_ВБИВАЄ
