Лавочки пам’яті: там, де живе вдячність
Шкільні роки минають, змінюються покоління, оновлюються підручники, а добре слово вчителя назавжди залишається в серці. Відданий справі педагог залишає після себе значно більше, ніж знання — він залишає частинку себе у своїх учнях.
Саме із вдячністю, повагою до тих, хто присвятив своє життя навчанню й вихованню дітей, за ініціативи випускників минулих років на території Шполянського ліцею №1 встановлено лавочки на честь учителів Лепенця Олександра Трохимовича, Золотарьової Алли Миколаївни, Шульман Ріви Соломонівни, Мукомели Раїси Олександрівни.
Особливо символічно, що до цієї доброї справи долучаються випускники різних років. Одну з лавочок встановлено з ініціативи випускників 2026 року — тих, для кого шкільні роки лише нещодавно стали спогадами.
А на території Шполянського ліцею №3 у 2025 році з’явилася лавочка, присвячена пам’яті вчительки початкових класів Федотюк Ірини Григорівни. Її встановили за ініціативи та коштом доньки Федотюк Тамари, яка мешкає в Канаді.
Ці лавочки є маленькими острівцями пам’яті. Можливо, на них сидітимуть діти, гортаючи книжки, поспішатимуть на уроки чи просто говоритимуть про своє. А поруч незримо завжди житимуть історії непересічних людей, які колись стояли біля дошки, пояснювали перші правила, підтримували, виховували й вірили у своїх учнів.
Учитель не зникає тоді, коли залишає школу чи відходить у засвіти. Він продовжує жити у своїх учнях, у їхніх спогадах, добрих вчинках і наступних поколіннях.
Щиро дякуємо за цю прекрасну ініціативу, за шану до вчительської праці та за збереження пам’яті, яка не підвладна часу.
