1 жовтня 2026 року відкрили пам’ятне фото Олександра Олександровича Трофімова, полеглого Захисника України

1 жовтня 2026 року, у День захисників і захисниць України, жителі села Васильків зібралися біля Алеї Героїв, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю односельців, які віддали свої життя за Україну, — Дмитра Прохорова, Євгенія Лисенка, Олега Агафонова, Анатолія Мірсайдава та Вячеслава Гнідовського.
Цього дня тут відкрили пам’ятне фото Олександра Олександровича Трофімова, полеглого Захисника України, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своїй Батьківщині.
До присутніх звернулися: староста Васильківського старостинського округу Іван Дубина та директор Васильківського ліцею Наталія Мотрич.
Почесне право відкрити пам’ятну дошку було надано побратиму полеглого Воїна.
Освячення пам’ятної дошки провели священники Православної церкви України Шполянського благочиння.
Олександр Трофімов народився 22 квітня 1995 року у Василькові. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він навчався у Васильківському ліцеї, а згодом здобув професію механізатора у Васильківському професійно-технічному училищі.
29 грудня 2022 року Олександр призваний до лав Збройних Сил України. Служив солдатом, трактористом-машиністом екскаватора інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти.
18 травня 2026 року в селищі Березівка Харківського району Харківської області перестало битися серце відважного Воїна.
Він пішов із життя, але назавжди залишився в пам’яті рідних, друзів, односельців, у тихому шелесті українських полів, за які боровся, і в кожному мирному ранку, заради якого віддав найдорожче.
Пам’ятна дошка — мовчазний голос пам’яті, який нагадуватиме наступним поколінням: «Це Герой. Тут він жив. Людина, яка стала на захист своєї землі й заплатила за свободу України найвищу ціну».
Після відкриття та освячення пам’ятної дошки васильківці поклали квіти до місць пам’яті полеглих захисників, віддаючи шану кожному Герою, чиє життя стало частиною новітньої історії України.
Світла і вічна пам’ять Олександру Трофімову та всім захисникам, які віддали життя за Україну.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

1 жовтня 2026 року біля пам’ятного знака учасникам бойових дій за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відбувся тематичний захід, присвячений Дню захисників і захисниць України, Дню українського козацтва та Покрові Пресвятої Богородиці

Відчувалося, як крізь століття простягається незримий зв’язок поколінь. Від славних козаків, які боронили рідну землю, — до сучасних воїнів, які сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну, її свободу, незалежність і право кожного з нас жити на своїй землі.
Це день сили й мужності, а також пам’яті та тихої молитви.
Під час заходу згадали тих, хто назавжди став до лав Небесного війська, схилили голови у пошані та поклали квіти до монумента і Стіни пам’яті.
У цей день наші думки були з тими, кого продовжують чекати: про військовополонених, які залишаються в неволі, та зниклих безвісти захисників і захисниць, доля яких невідома.
Перший заступник міського голови Володимир Слободяник вручив звільненому з полону Леоніду Перетятьку подяку за стійкість, мужність, силу духу і за те, що, незважаючи на всі випробування, залишився вірним присязі та Україні, за вагомий особистий внесок, спрямований на боротьбу за суверенітет і територіальну цілісність держави.
Особливою частиною заходу стало відкриття в громаді І етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), у якій змагається молодь, яка береже й продовжує славні традиції козацтва. Українська сила — не лише в минулому. Вона живе в наших дітях, у їхній свідомості, гідності та готовності любити й захищати свою Батьківщину.
Із вітальним словом до громади звернувся похідний отаман, сотенний отаман Українського вільного козацтва, директор Лебединської гімназії №3 Сергій Осаула.
Після цього бунчужний Віктор Павловський зачитав наказ про відкриття І етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Джури рою «Вітролом» Шполянського ліцею №3 урочисто проголосили обітницю гри, засвідчивши свою готовність берегти честь, пам’ять і традиції українського народу. Щирі слова вдячності та підтримки прозвучали в поетичних рядках, які вони продекламували. Після цього діти подарували військовим, ветеранам та рідним загиблих Воїнів особливі подарунки — браслети й листівки, створені з теплом, вдячністю та любов’ю.
Музичним дарунком для присутніх стала пісня «Захисникам» у виконанні народного аматорського ансамблю камерного співу «Елегія» та солістки Вікторії Верби (керівник Олена Чорногал).
У фойє ККЗ «Космос» усі охочі переглянули благодійну виставку виробів майстрині Інни Вовк. Це ще один приклад того, як талант, творчість і небайдужість можуть ставати частиною спільної справи підтримки.
Дякуємо кожному захиснику й кожній захисниці України — тим, хто тримає оборону на передовій та щодня наближає нашу Перемогу.
Нехай Покрова Пресвятої Богородиці береже українських воїнів, дарує силу їхнім родинам, огортає своєю опікою тих, хто сьогодні захищає нашу землю, і веде додому тих, кого чекаємо.
Вічна пам’ять полеглим.
Шана живим.
Віри й надії тим, кого чекаємо з полонену, і тим, чия доля невідома.
Слава Україні!
Героям слава!

Із Міжнародним днем людей похилого віку та Днем ветерана!

1 жовтня відзначають Міжнародний день людей похилого віку та День ветерана. У цей день варто сказати найтепліші слова сивочолим, за чиїми плечами — довгі дороги життя, праця, випробування, самотність, здобутки й безцінний досвід.

Дорогі наші, ви бережете пам’ять поколінь, мудрість, вистраждану часом. Кожна сторінка вашої життєвої книги написана працею, любов’ю та турботою про інших. Ви мужньо здолали жахи тоталітаризму, голодоморів, війни та репресій, але зуміли вистояти й принести в життя найкращі чесноти волелюбного покоління — любов, гідність, справедливість. Саме старше покоління плекає і передає нам те, що не можна виміряти цифрами: рідне слово, народні традиції, пісню, звичаї, любов до Батьківщини. Ваші руки творили і творять, серця люблять, а поради стали дороговказом для нащадків.

Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання, глибокі думки, щирі посмішки, слушні поради, міцні крила, що впасти не дадуть, за гідний приклад для наслідування, за ваше таке завжди надійне й тепле: «Усе буде добре!»

Бажаємо всім ветеранам України міцного здоров’я, добра від людей, земної радості, спокійного довголіття, миру та злагоди в душах. Нехай у цьому швидкоплинному бутті завжди яскравішає родинний вогник — вічне джерело наснаги й любові. Нехай діти, онуки й правнуки дарують приводи для гордості та щирої усмішки.

 

Допомога Олешкам: військовослужбовці 11-ї бригади НГУ долучилися до масштабної гуманітарної операції на Херсонщині

В окупованих ворогом Олешках Херсонської області уже кілька років немає ані газу, ані світла, ані води. Фактично близько двох тисяч мешканців, які все ще живуть у цьому населеному пункті, зокрема пів сотні дітей, є заручниками російських загарбників.

Окупанти не випускають олешківців за межі населеного пункту, не дбають про них, не дають можливості розводити худобу та вирощувати овочі та фрукти хоча б для того, щоб прогодувати себе та свої родини. Люди позбавлені зв’язку та ліків.

З метою допомогти українцям, які наразі живуть у вкрай складних умовах, військовослужбовці батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України спільно з іншими підрозділами Сил оборони взяли участь у масштабній гуманітарній операції на Херсонщині.

Завдяки безпілотним літальним апаратам гвардійці Одещини не лише допомагають звільняти нашу землю від ворога, а й регулярно доставляють гуманітарну допомогу на окуповані території: їжу, ліки, засоби гігієни, зарядні пристрої, питну воду тощо.

У рамках гуманітарної операції було здійснено багато таких вильотів і доставок провізії у різні точки загальною вагою 4 тонни. Найбільше доставили саме військовослужбовці батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11-ї бригади НГУ.

Із Всеукраїнським днем бібліотек!

У Всеукраїнський день бібліотек, який відзначається 30 вересня, адресуємо вітання берегиням книжкової спадщини нашої громади. У непрості для України часи бібліотеки залишаються осередками українського слова, культури, освіти та єдності, допомагають зберігати нашу історичну пам’ять і водночас відкривають шлях до нового.

За цим щоденним світлом стоять бібліотекарі — люди особливої професії, які вміють оперативно знайти потрібну книгу, почути читача, підказати, зацікавити та надихнути. Їхня праця потребує мудрості й терпіння, любові до людей та обраної професії.

Бажаємо, щоб бібліотеки завжди були сучасними, відкритими й доступними просторами, наповненими книгами, творчістю, дитячим сміхом, цікавими зустрічами й презентаціями та вдячними читачами.

Шановні бібліотекарі! Міцного здоров’я, невичерпної енергії, професійних здобутків, творчого натхнення та мирного майбутнього вам! Нехай бібліотеки живуть, розвиваються й залишаються тим особливим місцем, де завжди відчинені двері до знань, культури та людського душевного тепла.

Пам’ятаймо про трагедію Бабиного Яру

29 вересня 2026 року виповнюється 85 років від початку масових розстрілів у Бабиному Яру — однієї з найстрашніших трагедій Другої світової війни.

29–30 вересня 1941 року нацистські окупанти вбили в Києві понад 33 тисячі євреїв. Людей позбавляли життя лише через їхнє походження — цілі родини, літніх людей, жінок і дітей.

Упродовж наступних двох років Бабин Яр став місцем масового винищення. Тут було вбито близько 100 тисяч людей різних національностей і віросповідань.

Є свідчення про те, що наймолодшій жертві тих розстрілів було 3 дні, найстаршій — 103 роки.

Бабин Яр назавжди залишиться символом невимовної трагедії та людського болю, нагадуванням про страшні наслідки ненависті, байдужості й зневаги до людського життя та гідності.

Сьогодні, вшановуючи пам’ять невинних жертв, ми повинні берегти правду про минуле, передавати її  поколінням і відстоювати цінність кожного людського життя, свободу та право на гідність.

У нинішні непрості часи трагедія Бабиного Яру нагадує, що мовчання перед злом не захищає від нього, а людське життя не може бути ціною чиїхось злочинних амбіцій.

Нехай уроки минулого стануть пересторогою для прийдешніх поколінь.

Схиляємо голови перед пам’яттю всіх невинно убієнних у Бабиному Яру.

Із Всесвітнім днем туризму!

Подорожі починаються з цікавості — бажання побачити нові місця, відчути подих незнайомого міста, почути іншу мову, відкрити для себе історію та культуру людей. Саме мандри допомагають краще пізнавати світ і водночас по-новому бачити власну країну.
На жаль, війна змінила все, перекресливши багато туристичних маршрутів, зробивши недоступними улюблені місця, змусила відкласти подорожі та навчила особливо цінувати можливість просто вирушити в дорогу. Сьогодні український туризм — це, крім відпочинку, ще і стійкість, любов до рідної землі та прагнення зберегти її красу для майбутніх поколінь.
Попри всі випробування, туризм в Україні продовжує розвиватися. Ми відкриваємо маловідомі маршрути, пізнаємо власну історію та показуємо світові гостинну, красиву, талановиту й незламну Україну.
Віримо, що настане час, коли українські дороги знову будуть наповнені мандрівниками, туристичні маршрути простягнуться від Карпат до степів, від мальовничих міст до берегів наших морів. Після війни український туризм обов’язково матиме нове дихання — стане ще сучаснішим, різноманітнішим і сильнішим.
У цей день бажаємо незабутніх відкриттів, безпечних доріг і щасливих повернень всім, хто закоханий у подорожі, а працівникам туристичної сфери — вдячних мандрівників, нових ідей та впевненості в майбутньому.

26 вересня відбулася акція «Не мовчи! Полон вбиває»

Крізь дощ, туман і біль нестерпної розлуки, але з незламною вірою та надією, 26 вересня жителі Шполянської громади знову об’єдналися, аби нагадати: ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми не мовчимо.
На перехресті вулиць Лозуватської та Таранця зібралися ті, чиї серця щодня живуть очікуванням, — рідні та близькі українських Воїнів, які перебувають у ворожому полоні або мають статус «зниклий безвісти».
Щира вдячність кожному, хто щосуботи долучається до акції «Не мовчи! Полон вбиває», хто знаходить час бути поруч, тримати плакат чи прапор, підтримувати родини й нагадувати світові про тих, хто досі не вдома.
Наша присутність — це підтримка.
Наші голоси — це пам’ять.
Наша небайдужість — це вдячність тим, хто бився за нас. Ми не маємо права мовчати, доки всі, хто перебуває в полоні чи зник безвісти, не повернуться додому.
Пам’ятаймо. Будьмо поруч із родинами, адже це надзвичайно важливо для них і для нас теж, бо так чинити правильно, по-людськи.

Із Днем позашкілля!

Сьогодні адресуємо теплі слова подяки творчим, талановитим, енергійним працівникам Шполянського центру дитячої та юнацької творчості учнівської молоді, Шполянської дитячої мистецької школи з філією в селі Сигнаївка, Дитячо-юнацької спортивної школи, які щодня відкривають нові світи для більше 1500 гуртківців, юних спортсменів, музикантів, художників. Завдяки вам народжуються перші перемоги та з’являються нові захоплення. Ви вмієте побачити талант там, де інші бачать лише дитяче уподобання. Підтримати тоді, коли не все вдається. Надихнути спробувати ще раз. І найважливіше — допомогти дитині повірити у власні сили. Ви є острівцем спокою для дітей із внутрішньо переміщених сімей, родин Захисників, яким силою чарівного пензлика, мелодією української пісні, влучністю футбольного м’яча чи струною витонченої гітари допомагаєте забути про воєнні жахіття.
Дякуємо за вашу щоденну працю, енергію та любов до дітей. За кожну ідею, заняття, перемогу ваших вихованців. Бажаємо здоров’я, мудрості, невичерпної енергії та нових творчих звершень!

Із Всеукраїнським днем дошкілля!

Дитинство починається з любові. А любов до світу народжується з доброї усмішки вихователя, лагідного слова, теплих обіймів, цікавої казки, спільної гри чи маленького досягнення.
Відповідальні, творчі, енергійні, терплячі, мудрі 176 працівники 20 закладів дошкільної освіти нашої громади, у яких виховуються майже 486 дітей!
Ви першими допомагаєте дитині відкрити світ, вчите дружити й співчувати, бути допитливими та сміливими. Ви формуєте знання, навички, закладаєте перші цеглинки майбутньої особистості.
Дякуємо вам за мудрість, турботу і ніжність, професіоналізм та велике серце.
Нехай ваша праця завжди буде осяяна дитячими усмішками, повагою батьків і відчуттям важливості справи, яку ви робите.
Міцного здоров’я вам, родинного тепла, миру, добробуту, натхнення і вдячних вихованців! Щасливого дитинства нашим малюкам під мирним українським небом.
Доступність