Категорія: КУЛЬТУРА

Артисти нашої громади підкорили серця учасників фестивалю «ART-TOLOKA. Open AiR»!

Posted on by Лісогор Лариса
8 червня на мальовничій Звенигородщині відбувся регіональний тур обласного фестивалю народної музики «ART-TOLOKA. Open AiR». У цьому святі автентичного співу взяли участь талановиті виконавці з різних куточків Черкащини, які щиро ділилися з глядачами своїм багатством та красою української народної пісні.
Нашу громаду з гордістю представляли на фестивалі кращі вокалісти КЗ «Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради:
• Вікторія Корженко (солістка), філія с. Васильків, керівник Ігор Кураш, зачарувала публіку своїм чистим та мелодійним голосом.
• Вокальний дует «Віринея» під керівництвом Юлії Лагутіної з філії с. Лебедин та солістка Ангеліна Косачова з філії с. Сигнаївка, під керівництвом Олександра Лоцмана, порадували глядачів гармонійним співом та щирими емоціями.
• Жіноче вокальне тріо «Оксамит» з філії с. Журавка під керівництвом Віктора Лимара зворушило серця слухачів своїм проникливим співом та майстерним виконанням народних пісень.
Виступи талановитих земляків із центру України стали справжньою окрасою фестивалю. Вони не лише продемонстрували високий рівень вокальної майстерності, але й подарували глядачам незабутні враження та заряд позитивних емоцій.
Щиро вітаємо наших вокалістів із гідною участю у фестивалі «ART-TOLOKA. Open AiR»! Бажаємо їм нових творчих здобутків, натхнення та невичерпної енергії

Наш Краєзнавчий музей відвідали діти із сусідньої області

Posted on by Юрчак Людмила

Настало літо — пора відпочинку для школярів. Це також і період різноманітних екскурсій. Для учнів молодших класів закладів загальної середньої освіти нашої громади організовано екскурсії до місцевого Краєзнавчого музею, які проходять пізнавально, цікаво й захопливо. Діти дізнаються багато невідомих фактів з історії рідного краю завдяки Наталії Кунець, науковому співробітнику Краєзнавчого музею КЗ «Центр культури та дозвілля», та Діані Онищенко, лектору-екскурсоводу. Вони планують і проводять екскурсії, захоплюючи своїми розповідями і занурюючи у світ минувшини.

Проте цілковитою несподіванкою для співробітниць музею став візит учнів та викладачів Коробчинського ліцею Кіровоградської обл. Дорослі уважно слідкують за сторінкою нашого Краєзнавчого музею в соціальній мережі Фейсбук, читають неймовірно цікаві дописи, тому й було прийнято рішення завітати на екскурсію особисто. Діти й дорослі отримали масу нових вражень, емоцій, знань. Були вражені музейною експозицією, а також гостинним і теплим прийомом. Відвідувачі пообіцяли завітати на виставку писанок, а також залишили гарний відгук:

«Щиро дякуємо Шполянському краєзнавчому музею та екскурсоводам Наталії Іванівні та Діані Валеріївні за цікаву та змістовну екскурсію. Ми здійснили подорож у часі від сивої давнини до сьогодення.

Дякуємо і сподіваємось на тісну співпрацю. Бажаємо поповнення колекції і реєстрації в Книзі рекордів Гіннеса».

Пишаємося нашими прекрасними, мудрими працівницями Краєзнавчого музею. Бажаємо ще більше допитливих і вдячних відвідувачів з усіх куточків України!

У звуках баяна та акордеона: виступ на користь воїнів Збройних Сил України

Posted on by Лісогор Лариса
У середу 5 червня 2024 р. відбувся благодійний вуличний концерт на підтримку Збройних Сил України від учнів Шполянської дитячої мистецької школи по класу баяна та акордеона. Усі зібрані кошти буде спрямовано на придбання РЕБ для бригади «Лють» (штурмовий полк Національної поліції України «ЦУНАМІ»). Збір проводить волонтерська група «В.О.Л.Я» (керівник Василь Стеценко).
Учасники заходу вражали своїми талантами і віртуозним виконанням музичних творів, а перехожі із задоволенням слухали музику й донатили, аби допомогти якомога швидше закрити згаданий вище збір.
Дякуємо Воїнам за захист, за їх щоденний подвиг в ім’я Батьківщини!
Дякуємо юним музикантам і Людмилі Мошковій, викладачеві Шполянської дитячої мистецької школи по класу баяна та акордеона, за виявлену благородну ініціативу.
Працюємо далі задля перемоги!

Маленькі янголи: вшановуємо пам’ять безневинно вбитих дітей…

Posted on by Юрчак Людмила

Кілька днів тому, у Міжнародний день захисту дітей, ми збиралися на тематичному заході, щоб подарувати миті радості нашим діткам, щоб разом із ними зануритись у світ дитинства й радості.

Сьогодні ж, 4 червня, у День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, відбувся тематичний мітинг-реквієм «Дитинство, вбите війною».

Уже десять років росія нищить українців. Біль за кожним жорстоко обірваним життям не втамують жодні слова втіхи й співчуття. Втрачати дорослих — важко. Але найстрашніше те, що держава-терорист, росія, забирає життя ще й у тих, хто навіть не встиг його сповна почати — у дітей.

Ворожі ракети й снаряди, свідомо націлені проти мирного населення, відбирають у нас майбутнє. Сотні маленьких українців мали змінити цей світ: хтось міг стати лікарем, хтось — відомим спортсменом чи спортсменкою, а хтось із заздрістю дивився на маму — перукаря чи кондитера…

Їх передчасно обірвані життя — наш вічний біль.

Їх непрожиті долі — вічна мука рідних та близьких.

У цей день біля пам’ятника учасникам бойових дій російсько-української війни у Шполі зібралися жителі та гості нашої громади, представники органів місцевої влади.

До всіх присутніх звернувся в.о. міського голови Олег Кошовий, зазначивши, що несправедлива, жорстока, загарбницька війна, що прийшла на нашу землю, на жаль, відібрала дитинство в маленьких українців та україночок. Вони живуть у часи, коли твориться історія, а мали б жити у щасливих дитячих мріях і турботах. Невимовно болить душа від кожного повідомлення про загибель наших незламних воїнів-земляків. Щоразу крається серце від новин про те, що гинуть діти — ті, хто мав творити світле майбутнє нашої країни. Ми не маємо права ніколи забувати про ці безневинні дитячі жертви дорослої війни.

Захід супроводжувався художніми номерами. Кожен із них озвався пекучим болем у серцях, тому жоден із присутніх не міг стримати сліз.

Вікторія Верба виконала пісню «Колискова мелодія України».

Єва Верба, учениця Шполянського ліцею №1, і Микола Федоров, капітан, офіцер першого відділу Звенигородського районного ТЦК і СП, своїм дуетом викликали вир емоцій, виконавши пісню «А знаєте, війна колись закінчиться».

Ніка Осауленко щемливо, душевно, проникливо прочитала поезію «Невже ти дозволиш їм» під музичний супровід Каріни Колісник і Тетяни Чебан (М. Скорик «Мелодія»).

Анна Гудима щиро, з невимовним болем і тугою в голосі теж під музичний супровід, який підсилював емоцію, продекламувала поезію «Скажіть, що сталось…».

Також дітки нашої громади прикріпили до дерев дзвіночки, які символізують голоси малюків, котрі не проживуть своє дитинство, не пограються з іграшками, не підуть до школи, не зустрінуть перше кохання і не зможуть весело, щиро, безтурботно засміятися. Цим янголятам не судилося стати дорослими, бо їх убила війна. Ніколи не пробачимо цей біль, який шматує наші серця щодня!

 

Разом поклали квіти до меморіалу нашим загиблим воїнам, подякувавши їм за найвищу ціну, яку вже заплатили за наше майбутнє, віддавши за нього своє життя.

Пам’ятаємо і обов’язково помстимося за кожного дорослого, що став до лав Небесного війська, за кожну дитину, яка стала янголятком!

Флешмоб на артоб’єкті «Серце України»: дотик до душі

Posted on by Лісогор Лариса
День захисту дітей — це свято, коли ми вшановуємо права, безпеку та щасливе дитинство кожної дитини. Це час, коли ми підкреслюємо важливість їхнього благополуччя, розвитку та захисту від будь-яких форм насильства та загроз. Діти завжди вражають своєю невимушеністю та щирістю. Їхня любов до рідної країни та бажання її підтримувати є великою втіхою та натхненням для всіх нас. Це дійсно вражаюче, як діти виявляють силу та мужність навіть у таких складних умовах. Вони — справжні герої, які варті нашої поваги та підтримки.
Учні вокального відділу КЗ «Шполянська дитяча мистецька школа» (керівники Д.О. Меркотан, В.Ю. Верба, В.І. Каландирець) й хореографічний колектив «Флай» (керівник Ю.О. Куракова) підготували чудовий флешмоб до Дня захисту дітей на артоб’єкті «Серце України».

Успіхи наших юних віртуозів-музикантів та вокалісток

Posted on by Лісогор Лариса
Колективи Шполянської дитячої мистецької школи взяли участь в обласному конкурсі творчих колективів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів. Мета конкурсу — покращення і розвиток мистецької діяльності творчих колективів, підвищення творчої активності учнів та викладачів, удосконалення педагогічного досвіду викладачів шкіл естетичного виховання і виявлення найбільш здібних та обдарованих учнів.
Тож маємо такі досягнення:
І місце — ансамбль баяністів (викладач Людмила Мошкова);
І місце — вокальний ансамбль «Камертон» (викладач Валентина Каландирець);
ІІ місце — ансамбль гітаристів «Акорд» (викладач Дарія Георгієва);
ІІІ місце — ансамбль гітаристів (викладач Ольга Георгієва);
ІІІ місце — ансамбль бандуристів «Мелодія струн» (викладач Катерина Сташенко).
Щиро вітаємо нашу талановиту юнь із такими здобутками! Бажаємо подальших творчих перемог, сил, терпіння і натхнення!

Вишиванка: нитка, що поєднує покоління

Posted on by Лісогор Лариса
Нещодавно в читальній залі місцевої бібліотеки відбулося відкриття тематичної виставки «Вишиті узори їхнього життя» майстринь-вишивальниць Лідії Поліщук та Віри Байбуз.
Вишиванка протягом багатьох століть використовувалась українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг — символ здоров’я та краси.
Вважається, що орнамент вишиванки захищає від недобрих поглядів, невдач та хвороб. Дівчата шили вишиванки й до свого весілля — в якості приданого. А ще в узорах вишивки жінки розповідали про свої думки й почуття, сподівання й страждання. Ось чому є вишивки сумні й замріяні, а є радісні й веселі.
Зелений — жіночий колір, синій — символ неба і води, звільнення від недуг і душевний спокій, золотий або жовтий — символ меду і пшениці, добробуту, достатку, багатства.
Сьогодні, уже в XXI столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності, стає актуальною і підсилюється сучасними формами одягу, новими візерунками.
Свідченням цього є роботи майстринь-вишивальниць, що експонуються на виставці, у які жінки вклали своє душевне тепло, почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.
Свої роботи увазі присутніх представила чарівну жінка, дружина, мама, керівник народного аматорського фольклорного ансамблю «Берегиня» КЗ «Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради ОТГ, талановита майстриня-вишивальниця Лідія Поліщук. Лідія Степанівна народилася в мальовничому місті Каневі, там закінчила школу і там же отримала фахову освіту в Канівському культурно-освітньому училищі.
Мама Лідії працювала в школі, була вчителькою-філологом, а батько — водієм спеціалізованої машини в пожежній частині. Крім Лідії, у сім’ї зростав ще й брат, який з дитинства любив малювати і навіть і тепер, як говорить Лідія Степанівна, захоплюється цим видом мистецтва. Уся родина любила прекрасне. Лідія захопилася вишивкою, ще навчаючись у школі. А прищепила їй любов до вишивання вчителька трудового навчання, яка сама дуже гарно вишивала.
Лідія Степанівна чудова дружина, матуся й бабуся та прекрасний керівник народного аматорського фольклорного ансамблю «Берегиня».
Систематично вишивати почала з 1983 року. В її доробку вишиті серветки, рушники, картини, ікони. Руками Лідії Степанівни були відшиті надзвичайної краси вишиті сорочки для своїх близьких (сина та чоловіка).
Не обійшла своєю увагою і колектив, яким керує, вишивши своїми руками фартухи для сценічних костюмів.
Українська народна вишивка — унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили, і, на щастя, знаходять відображення думки і настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстринь, їхні сподівання на кращу долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком нитки й голки.
Саме такими є вироби майстрині-вишивальниці Лідії Поліщук, що відобразила свої думки у вишивці.
Пані Лідія радо поділилася історією створення своїх робіт з присутніми, відповіла на запитання. Крім того, до неї звернулися письменниці Валентина Нестеренко (поетеса з м. Харків, яка нині проживає в Шполі і є учасницею народного фольклорного ансамблю «Берегиня»), Любов Грушник (місцева поетеса, членкиня літературного об’єднання ім. Олекси Влизька, лауреатка літературної премії імені Олекси Влизька 2015 року) і Валентина Демченко (колишня завідувачка відділу довідково-бібліографічної та краєзнавчої роботи бібліотеки, яка нині перебуває на заслуженому відпочинку), висловишви найщиріше захоплення витворами майстрині і привітавши її з відкриттям виставки.
Наступна учасниця виставки — Віра Байбуз. Багатьом із нас знайома ця чарівна жінка. Усе життя Віра Артемівна пропрацювала в місцевій школі № 2 вчителем математики. Виховала не одне покоління учнів.
На жаль, за станом здоров’я майстриня не змогла відвідати захід, але люб’язно надала свої найкращі вишиті роботи для виставки. Це портрет Тараса Шевченка, рушники і серветки з текстами поезій Т. Шевченка.
Вишивкою вона захопилася в 1980 році. Тоді вперше вишила весільні рушники своїм синам. А захопила її цим видом мистецтва сусідка й колега, вчителька з місцевої школи-гімназії № 3 Волик Олена Олександрівна, на жаль, нині вже покійна. Вона допомагала Вірі Артемівні вибирати узори та робити оздоблення. Коли працювала, часу для вишивання мала небагато. Адже школа, учні, сім’я, діти забирали багато уваги й часу, тому на своє захоплення його залишалося не так багато.
У 1998 році, після виходу на пенсію, Віра Артемівна вже мала досить вільного часу, щоб приділити його вишиванню. Саме в цей час вишивала в основному рушники, які дарувала близьким, друзям та знайомим.
Сьогодні, коли триває жорстока війна за нашу самоідентичність, незалежність, надзвичайно важливим є збереження наших традицій, адже вишиванка є генетичним кодом української нації.
Наприкінці заходу до Лідії Поліщук і всіх присутніх в залі звернулася Ірина Яценко, головний спеціаліст відділу у справах сім’ї, молоді та спорту, культури й туризму, подякувавши за ту кропітку і таку важливу справу, якій присвятила себе Лідія Степанівна, а також вручила майстрині подяку за високу майстерність, вагомий внесок у збереження і примноження надбань української національної культури.
Олена Міцкевич, в.о. директора КЗ «Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради ОТГ також привітала всіх, хто зібрався в залі, із Днем вишиванки та відкриттям виставки.
Тож поспішіть насолодитися витворами талановитих майстринь-вишивальниць Лідії Поліщук та Віри Байбуз, які експонуватимуться в читальній залі міської бібліотеки до 31 травня 2024 р., що знаходиться за адресою: м. Шпола, вул. Лозуватська, 59. Графік роботи: пн.-чт. з 8:00 до 17:00; пт. з 8:00 до 16:00; сб.-нд. — вихідні.
Висловлюємо подяку за пісенні номери, які стали справжньою окрасою заходу: «Моя Україна», «У матері над хатою» «Ой у полі стоїть верба», (народний аматорський фольклорний ансамбль «Берегиня» КЗ «Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради ОТГ); «Україна вишивана» від Альони Рукавець, солістки с. Васильків КЗ «Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради ОТГ.
Дякуємо ведучим Таїсії Барвінок і Ларисі Сушко за душевну атмосферу й емоційність, звукорежисеру цього заходу Юрію Чорноусу за якісний звук.
Найбільша подяка традиційно лунає на адресу наших незламних ЗСУ, які дають можливість жити, працювати й проводити такі культурно-просвітницькі заходи.

18 травня в усьому світі відзначають Міжнародний день музеїв

Posted on by Лісогор Лариса
Музей – це місце зустрічі з минулим, дзеркало сьогодення, машина часу в майбутнє.
🔸Музей – це серце творчості, це люди й колекції, що дихають історією.
🔹🔸Вітаємо наукового співробітника Кунець Наталію, лектора Онищенко Діану з краєзнавчого музею КЗ « Центр культури та дозвілля» Шполянської міської ради, учнів та педагогів, які дбайливо бережуть історію в шкільних музеях та всіх музейників, любителів історії, культури.
Бажаємо мирного неба, захисту експонатів від привласнення загарбницькими руками російських агресорів, а приміщень музеїв від нищення руйнівними ракетами окупантів.
Життя в музеях триває і під час війни, тож цікавих знахідок, дивовижних таємниць, захоплених поглядів, гармонійного росту.
Дякуємо Збройним силам України, захисникам укр🔹аїнського народу за кожен новий день, за такі цінні миті життя, можливість працювати, спілкуватися й пізнавати прекрасне!
Українці, бережімо історію!

Дотик натхнення: відчуйте емоції через мистецтво

Posted on by Лісогор Лариса
14 травня 2024 р. у читальній залі відбулося відкриття виставки картин чарівної жінки, талановитої художниці-аматорки Юлії Баранової «Подаруй мені всю палітру — тільки чорного не бери…».
Юлія Володимирівна народилася в мальовничому селі Іркліїв, на березі Кременчуцького водосховища.
Згодом сім’я переїхала до Катеринополя, де дівчина закінчила школу.
Далі вступила до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.
Роки, проведені в одному з найгарніших міст України, збагатили Юлію знаннями, подарували хороших друзів, допомогли знайти долю.
У 1993 році молода сім’я переїхала у Шполу. Юлія шукала себе в різних напрямках: юрист на підприємстві, спеціаліст у відділі юстиції, але згодом зрозуміла, що її справжнє покликання — робота з дітьми.
Більше 20 років віддано роботі в дитячому садочку «Зірочка». Здавалося, життя налагоджене: дружна сім’я, дорослий син, стабільна робота. Але 24 лютого 2024 р. життя всіх українців змінилося назавжди.
Хотілося виплеснути біль, страх, горе, невідомість. Тоді Ю. Баранова вирішила повернутися до давно забутого свого захоплення — малювання. Перебрала свої старі картини, написані на тканині, батік. Здалося, що це занадто тендітна творчість, тканина тонка, прозора, кожна ниточка натягнута, як нерв, — ось-ось лопне. Побачивши в інтернеті певні ідеї та техніки, додавши своє, талановита художниця почала створювати на полотні нові картини за допомогою текстурної пасти та мастихіну. Фігури й квіти застигають у твердий камінь, даючи відчуття об’ємності зображення, що надає картині особливої чарівності.
Перші картини на полотні намалювала пані Юлія після початку війни чорним, сірим кольорами, відображаючи в них страх, переживання, розпач, біль, які відчував у ті дні кожен із нас. А потім вірш Неоніли Яніцької «ЗАКЛИНАЮ» сколихнув душу — і перетворив картини на світлі, яскраві, обнадійливі.
Сонце-літо котилось світом,
Цілували слід кольори…
Подаруй мені всю палітру —
Тільки чорного не бери…
Ні весни не було, ні літа:
Йде війна — що не говори…
А зимою — всі білі квіти —
Тільки чорної не бери…
Там і сонця криваве світло,
І земля летить догори…
Принеси мені спомин звідти —
Тільки чорного не бери…
А без тебе — життя, як пустка:
Змовкло, вицвіло до пори…
Привези мені гарну хустку —
Тільки чорної не бери…
Заклинаю на білу кістку
Громовицями із гори:
Як будуть роздавати звістки —
Тільки чорної не бери…
Саме тому виставку своїх картин Ю. Баранова назвала «Подаруй мені всю палітру — тільки чорного не бери…».
Роздивляючись прекрасні роботи, помічаєш, наскільки вдало передані форми, уміло поєднані кольори. На полотна нанесені яскраві фарби, в яких грає життя, радість, спокій душі, усе це разом передає красу та велич нашої природи і всього навколишнього.
Коли знаєш історію картини, вона часто розкривається зовсім інакше, розповідає історію, яку почує лише той, хто слухає серцем. У деяких картинах бачимо східні мотиви — сині маки на фоні розпису мехенді (який, до речі, нагадує символи на наших писанках), є ще картина — мандала на щастя, теж створена під впливом східних мотивів. Вона означає сонце, радість, відновлення життя. Метелик на фоні дрібних комірок, у кожній з яких закарбовані мирні світанки й заходи сонця, мирне життя, сади, люди з пляжними парасольками тощо. У цій картині навіть використаний шматочок серветки із невеличкого ресторанчика м. Ірпінь, який було зруйновано на початку війни (нині відновлено), як символ того, що все буде відбудовано. Увесь фон записаний корейськими ієрогліфами, які означають «все буде добре». Є картини із колоссям, як символом життя, із соняхами, маками, сонцем. Прекрасна картина, присвячена літу, — яскраві квіти, високе блакитне небо і золотисті відблиски. Також у доробку художниці є дуже цікаві інтер’єрні картини, які можуть стати справжньою окрасою будь-якої оселі.
Нещодавно, під час святкування Дня матері, картини пані Юлії вже експонувалися в холі КЗ «Центр культури та дозвілля», і всі, хто був присутній на заході, мали можливість познайомитися і з її творчістю, і з нею особисто.
Неперевершеними витворами мистецтва можна помилуватися в читальній залі міської бібліотеки з 14 до 31 травня 2024 р., що знаходиться за адресою:
м. Шпола, вул. Лозуватська, 59.
Графік роботи: пн.-чт. з 8:00 до 17:00; пт. з 8:00 до 16:00; сб.-нд. — вихідні.
Дякуємо Шполянській міській бібліотеці за теплий прийом, затишну атмосферу під час відкриття виставки, ведучим Таїсії Барвінок і Ларисі Сушко за душевний інформаційний супровід, Юрію Чорноусу, солісту аматорського гурту «Срібні струни» за пісенні дарунки для присутніх і прекрасний настрій, Олександру Букарю за якісний звук.
Наприкінці заходу до Ю. Баранової звернулася Олена Міцкевич, в.о. директора КЗ «Центр культури та дозвілля», подякувавши за подаровані емоції, насолоду прекрасним, а також вручила художниці подяку і квіти.
Крім того, слова вдячності і захоплення творчістю Юлії Баранової, не лише як художниці, а й як письменниці висловила Наталія Прищепа, заступниця голови літературного об’єднання імені Олекси Влизька, підкресливши, що сьогоднішня наша героїня є яскравим підтвердженням твердження про те, що талановита людина — талановита в усьому.
Щодня не втомлюємося дякувати нашим ЗСУ за кожен світанок і прожитий день, за тихі ночі і за можливість жити, творити, відвідувати культурно-просвітницькі заходи.

Шполянська дитяча мистецька школа підвищує якість освіти: огляд роботи атестаційної комісії

Posted on by Лісогор Лариса

07.05.2024 року відбулося засідання атестаційної комісії педагогічних працівників Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради ОТГ.

На засіданні було розглянуто результати діяльності викладачів школи та визначено рівень їх кваліфікації.

За результатами атестації у 2024 році:

  • присвоєно педагогічне звання «старший викладач» — 2 особи;
  • присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії» — 2 особи;
  • присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст» — 1 особа;
  • присвоєно 11-й тарифний розряд — 1 особа.

Члени комісії відзначили високий рівень підготовки викладачів школи, їх знання, вміння та педагогічну майстерність.

Вітаємо працівників з успішним проходженням атестації. Ваші знання, плідна праця, вагомі напрацювання та здобутки є надзвичайно важливими для навчання підростаючого покоління.

Перейти до вмісту