Днями у Ветеранському просторі Шполянської міської громади з ініціативи громадської організації «З серця України» відбулася зустріч із Тетяною Кавальчук, регіональною координаторкою ГО «Crimea SOS» у Черкаській області. Учасники заходу почули відповіді на більшість запитань, пов’язаних із дезінформацією, отримали цінні поради стосовно того, як виявити фейк, навчилися аналізувати, з якою метою поширюється та чи інша неправдива інформація. дізналися багато корисної інформації, яка змушує замислитись.
Отже, нині існує величезна кількість способів створення та розповсюдження недостовірної інформації. Один із найпрогресивніших серед них — діпфейки. Це технологія, яка дозволяє створити відео з використанням генеративного ШІ (штучного інтелекту). Під час зустрічі пані Тетяна розкрила такі теми: 1) які бувають види неправдивої інформації; 2) чому ми на неї ведемося; 3) наративи російської пропаганди у нашому інфопросторі; 4) що ми можемо протиставити цьому.
Існують такі види інформаційних викривлень:
- помилкова інформація — неправдива, неточна або неповна інформація, яка поширюється помилково або ненавмисно;
- фактично правдива інформація, яку поширюють навмисно, аби завдати шкоди;
- дезінформація (поєднання помилкової та правдивої інформації) — це маніпулятивний фото-/відео-/аудіоконтент, який поширюють навмисно, аби завдати шкоди, не дати зробити правильний вибір.
Основні форми неправдивої інформації: 1) сатира та пародія — не має на меті завдати шкоди, проте може ненавмисно ввести в оману (наприклад, карикатури на путіна, які призводять до сприйняття цієї особистості, як недолугого блазня, а не серйозного зла); 2) оманливий контент — інформація навмисно вводить в оману, привертає увагу до людини чи проблеми (наприклад, оприлюднена інформація про звільнення одного з українських міст у той час, коли воно ще було під окупацією); 3) шахрайський контент — неправдиві джерела інформації видаються за правдиві (створюються фейкові новинні сайти, максимально схожі на офіційні); 4) сфабрикований контент — контент створюється із самого початку як неправдивий з метою обману і заподіяння шкоди (наприклад, коли поширюється завідомо неправдива інформація — підроблене фото чи відео (діпфейк)); 5) хибний зв’язок — коли заголовки або візуальний контент не співвідносяться зі змістом тексту (у тексті йде мова абсолютно не про те, про що сказано у заголовку); 6) хибний контекст — коли правдивий контент використовується з хибним контекстом (реальні фото ілюструють не ті події, про які йдеться в тексті, або ілюструють їх під хибним кутом зору); 7) маніпулятивний контекст — коли маніпулюють правдивою інформацією або візуальним рядом з метою обману (наприклад, коли одне фото може зображати подію під різними кутами зору, і сприйняття залежить саме від того, як подію подав автор).
Дезінформаційні матеріали (тексти, фото, відео, аудіо) створюють, як правило, для того, щоб: посіяти у людській свідомості відчуття страху, невпевненості, тривожності, недовіри, провини, роздратування, ейфорії; спонукання до певних дій чи бездіяльності; завдати шкоди, не давши зробити правильний вибір, посіяти розбрат (призводячи до підвищення напруги між представниками різних суспільних інституцій — бідні/багаті, народ/влада, військові/цивільні і так можна продовжувати дуже довго); створити розуміння того, що всі брешуть і вся інформація є фейковою або може бути фейковою.
Основні причини того, чому люди на це ведуться і поширюють:
- Відсутність звички перевіряти інформацію;
- Звичка сприймати спрощену та візуалізовану інформацію рідною мовою;
- Реагування на тригери;
- Апатія до реальності: звичка, що всюди фейки;
- Фактів людям недостатньо, їм важливі емоції та резонансні історії.
Тому, щоб не стати жертвою дезінформації, варто, отримуючи будь-яку інформацію, не бездумно її споживати, а аналізувати. Для цього поставте собі такі запитання:
- Яке першоджерело інформації? Хто автор?
- Яку емоцію викликає?
- Чим мене хочуть зачепити? Які ознаки маніпуляції?
- До чого мене спонукають?
- Який наратив поширюється?
- Кому це вигідно?
- Які будуть наслідки, якщо я поширю інформацію?
Тетяна Кавальчук детально зупинилася на кожному з цих питань, проілюструвавши, проаналізувавши їх. Крім того, вона представила увазі присутніх кілька практичних кейсів, аби вони теж попрактикувалися у виявленні фейків і навчилися розуміти, для чого створюється той чи інший неправдивий контент, а значить — бути більш свідомими у споживанні інформації, яка безупинним потоком цілодобово ллється в наші очі й вуха.
Захід був цікавим, корисним, дуже інформативним, за що щира подяка спікерці. Крім того, дякуємо ГО «З серця України» за організацію зустрічі, а тим, хто виявив зацікавленість цією темою, — за приділений час і увагу.
Сподіваємося, що наша спільнота активних і думаючих громадян поступово зростатиме. Чекаємо на наступних заходах. Слідкуйте за анонсами!