Людина, яка дожила до поважного віку, гідна шани навіть тому, що їй по милості Божій це вдалося. Не всім дано відчути мудрість своїх років, і скидати з рахунків людину, яка досягла певного солідного віку, абсолютно нелюдяно. Адже це зовсім не означає, що вона вже на багато що нездатна. Якраз навпаки: те, що може людина поважного віку, рідко здатна зробити більш молода особа, і мова зовсім не про сили та енергію, яка властива молодому поколінню, а про досвід і терпіння, наполегливість, здатність досягати поставленої мети, толерантність, які притаманні більшості людей поважного віку.
Поки ми молоді, старість вбачається нам далекою і навіть неможливою. Здається, що завжди будемо молодими, але… Роки минають швидко, і в якусь мить людина починає розуміти, що вже поповнила ряди бабусь та дідусів. З роками багато хто відчув усю серйозність, чи, навпаки, марність життя. Прийшли хвороби, самотність, втрати… Здається, що так недавно вони ще ходили до школи, закохувалися, вчилися, мріяли, будували плани на майбутнє… і думали, як багато часу попереду…
Міжнародний день людей поважного віку відзначають 1 жовтня. Це чисте й світле свято наших батьків, бабусь та дідусів, день, коли ми засвідчуємо їм свою прихильність і любов.
Напередодні, 27 вересня 2024 року, у КП «Центр надання соціальних послуг» Шполянської міської ради ОТГ (далі — Центр) відбувся тематичний захід, присвячений Міжнародному дню людей поважного віку.
З цієї нагоди в Центрі зібралися постійні учасники Університету третього віку, яким вже за п’ятдесят, аби вкотре нагадати світові й собі про те, що в душі вони молоді, мрійливі, красиві, вже досвідчені, мудрі, поважні. Кожен із них має в серці свій смуток і біль. Прожиті роки й пережиті події залишили свої сліди на обличчях, а волосся посріблила сивина. Скільки вже зим і літ відшуміло, відгуло.
Безперечно, кожен з них хвилювався, готуючись до святкового концерту, який пройшов у затишному просторі Центру. У залі лунали душевні пісні й вірші, влучно дібрані, гарно відрепетирувані й виконані з любов’ю та ніжністю. Кожен виступ був зворушливим, викликав бурю емоцій у душі, на очах бриніли сльози. Сценка «Бабуся в пошуках роботи» змусила замислитись.
І вже традиційно на завершення заходу відбулося чаювання зі смаколиками, які люб’язно надав приватний підприємець Максим Доценко, за що йому величезна подяка й шана.
Висловлюємо щиру подяку всім, хто взяв участь у підготовці свята: Любові Коцюрбі, Катерині Нікуленко, Галині Мотрич, Лідії Ганзюк, Тетяні Косенко, Наталії Осадчій, Каріні й Олександру Вінгоренкам, Катерині Лимар, Тетяні Льовушкіній, Любові Онищенко, Валентині Нестеренко, Анні Гудимі, Віталіні Яценко, Людмилі Нагибі, Лілії Фартушній, Василю Третяку, Віктору Гудимі. Ви зігріли своїм теплом кожного присутнього, подарувавши неповторні миті душевного спілкування у колі однодумців.