Стартує олімпійський тиждень

Олімпійський тиждень в Україні — це щорічний захід, який об’єднує школярів, студентів, викладачів та всіх прихильників спорту навколо ідей олімпійського руху. Цей тиждень традиційно проводять на початку вересня, зазвичай упродовж першого або другого тижня навчального року. Приурочений до Дня фізичної культури і спорту, який відзначається у другу суботу вересня.
У 2024 році цей тиждень набуває особливого значення, адже фізична активність, єднання та підтримка одне одного стали не просто символами здорового способу життя, а й запорукою сили нації у складні часи. Міць держави переконливо підтвердили цьогоріч спортсмени збірної України — учасники Олімпійських ігор та Паралімпіади в Парижі.
Під час Олімпійського тижня продовжуємо втілювати в життя принципи рівності, взаємоповаги та мирного співіснування. Це час для спортивних заходів, відкритих уроків, тематичних тренінгів та змагань, які не лише формують фізичну підготовку, а й загартовують дух. Олімпійський рух в Україні є важливою частиною національної культури, що відображає наше прагнення до перемоги на всіх фронтах.
Цього року в особливому фокусі — спортивні герої сучасності, які не лише здобувають медалі для країни, а й демонструють стійкість, мужність та непохитну волю. Завдяки їм нове покоління українців росте з вірою в те, що немає нічого неможливого.
Залучайтеся до подій Олімпійського тижня, підтримуйте традиції та розвивайте себе, адже спорт — це не лише про перемоги, а й про єдність, що надихає.

Шахісти клубу «Дебют» змагалися в сусідній громаді

Днями у м. Богачеве (колишня назва — Ватутіне), яке було колись шахтарським містечком, на місцевому стадіоні відбувся турнір з швидких шахів (7 турів по 15 хв), присвячений Дню шахтаря. Дорослі та юні шахісти нашої громади також узяли участь у цьому змаганні, отримавши такі результати. Роман Таран посів III місце серед дорослих.
Наші юні шахісти здобули:
• I місце — Давид Бальсанко;
• II місце — Арсеній Кротов;
• III місце — Максим Коваленко.
Щиро вітаємо переможця й призерів із такими здобутками. Ви — молодці: наполегливі й розумні. Бажаємо подальших успіхів!

Футбольний турнір як символ єдності в громаді

31 серпня, в останній день літа, у Шполі відбувся благодійний міжпарафіяльний турнір з мініфутболу, ініційований настоятелем Храму Різдва Пресвятої Богородиці, протоієреєм Романом Саломатіним, очільником волонтерської ініціативи «Гнів праведний». Цьогоріч турнір, який удруге проведено в нашій громаді, об’єднав не лише любителів футболу, а й представників духовенства та вірян різних парафій. Мета турніру благородна — зібрати кошти для підтримки наших захисників, які боронять Україну на передовій. Тож на полі, окрім спортивного азарту, панував дух єдності та солідарності. «Спорт і віра — ці два крила допомагають нам у допомозі захисникам», — зазначив отець Роман Саломатін. Дійсно, на футбольному полі гармонійно поєдналися фізична сила і духовна міць. Учасники довели, що спорт — це не лише змагання, а й прекрасний спосіб об’єднатися навколо благородної мети. Варто відзначити, що до участі в турнірі долучилися дві парафії зі Шполянської, по одній із сусідніх Матусівської та Смілянської громад. Це свідчить про те, що ідея турніру знаходить відгук у серцях людей і об’єднує їх незалежно від місця проживання. Обов’язкова умова участі кожної команди, яка підкреслює, що спорт і віра можуть чудово поєднуватися, — присутність священника на полі. Відкриваючи змагання, в.о. міського голови Олег Кошовий наголосив на важливості таких заходів для зміцнення громади і підтримки наших захисників, і побажав усім учасникам міцного здоров’я, спортивних досягнень та перемоги. Благодійний футбольний турнір у Шполі — це переконливий приклад того, як спорт може стати потужним інструментом для об’єднання людей у важкий для України час.

Громада бігла за Героїв України

31 серпня жителі Шполянської громади з ініціативи міської ради приєдналися до Всеукраїнського патріотичного забігу в пам’ять про загиблих воїнів «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», приуроченого Дню пам’яті захисників України. Починаючи з 07.00 години, забіги стартували в старостинських округах, біля артоб’єкту «Серце України». У Шполі о 09:00 ранку біля пам’ятного знаку учасникам бойових дій за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави зібралися діти, молодь, люди поважного віку, об’єднані єдиною метою — вшанувати пам’ять загиблих земляків. Усі учасники забігу, починаючи від наймолодших Соломії й Стефанії Яценків і до вже сивочолих шполян, несли в серці світлу пам’ять про тих, хто віддав життя за нашу свободу. На їхніх футболках — прізвища й імена загиблих воїнів, які нагадували про відважних воїнів. Кожен крок був присвячений їм, кожен подих — це молитва за нашу перемогу. Маршрут пролягав через мальовничі куточки міста й сіл, через автомобільний шлях національного значення Н-16, об’єднуючи всіх учасників в єдине ціле в центрі України. Забіг «Шаную воїнів, біжу за героїв України» — це спортивна подія, що символізує єдність нашої громади, у якій бережуть пам’ять про полеглих захисників. Це — обіцянка, яку ми даємо собі й нашим героям: згадувати, шанувати й ніколи не забувати їхню жертву. Допоки ми пам’ятаємо кожного Героя — вони продовжують бути серед нас. Війна — це імена. Імена тих, хто віддав життя, щоб Україна була. Героям Слава!

Участь команди «Жайвір» у відборі до збірної України

24 серпня, у День Незалежності України, жіноча команда «Жайвір» за підтримки Шполянської ОТГ взяла участь у першості України з мініфутболу в м. Київ. Ці змагання були відбором у збірну України, яка в жовтні змагатиметься на чемпіонаті світу в Хорватії і присвячені пам’яті видатної спортсменки Елеонори Мальцевої. Елеонора була не лише гравчинею футзальної команди «Біличанка» та збірної України, але й військовою Збройних сил України. Вона загинула в бою з російськими агресорами. Ігри проходили на чудових аренах Києва в гідропарку, де зібралися 12 команд. У першому матчі наші дівчата прикро поступились команді з Полтави з рахунком 2:1 на останніх секундах гри. Але в другій грі з потужною командою «Фурія», що представляє колишніх гравців збірної України з футзалу, «Жайвір» змогла зіграти внічию з рахунком 1:1. Першість пройшла в теплій та дружній атмосфері, дівчата отримали багато приємних і позитивних вражень, продемонстрували свої вміння й ігрові навички. Команда «Жайвір» висловлює щиру подяку Шполянській ОТГ за надану підтримку.

Змагання з мініфутболу в Шполі

23-24 серпня у місті Шпола відбулися змагання з мініфутболу серед дівчаток 2010-2011 та 2012-2014 років народження. До географічного центру України завітала команда із Дніпропетровщини, з міста Синельникове. Суперниками були Катеринопільська «Вікторія», Шполянська команда «Жайвір» та Лебединська «Ніка». У старшій віковій групі перемогу здобули дівчатка з Катеринополя, а в молодшій групі — «Жайвір». Команда з Дніпропетровщини отримала срібло в обох вікових категоріях, а «Ніка» з села Лебедин стала бронзовою призеркою. Старша команда «Жайвір» не змогла взяти участь у змаганнях другого дня через участь у чемпіонаті України з мініфутболу в місті Київ, тож вони посіли третє місце в наших змаганнях. Дякуємо ЗСУ за можливість проводити змагання.

«Жайвір» здобув «Кубок Броварської Асоціації футболу» і показав найкращий результат в обох вікових категоріях

21 серпня в м. Бровари Київської області відбулися змагання з мініфутболу «Кубок Броварської Асоціації футболу» серед команд дівчат U-10 та U-14.

У старшій віковій групі змагалися шість команд, у молодшій — чотири.

Ігри проходили за коловою системою, тож кожна команда змогла зіграти з усіма своїми суперниками.

За результатами поєдинків переможцями в обох вікових групах стали наші команди «Жайвір», які не отримали жодної поразки. Друге місце в молодшій віковій групі посіла Лебединська «Ніка», яка поступилась лише Жайворятам.

Кращими гравчинями в наших командах визнано: Швець Софію (старша вікова група) та Олійник Уляну (молодша вікова група).

Команди нагороджені кубками та медалями.

Щиро вітаємо з перемогами й бажаємо подальших успіхів у спорті.

Запрошуємо всіх любителів активного відпочинку та патріотів України приєднатися до велопробігу, присвяченого Дню прапора України

23 серпня 2024 року
Час збору  8:40 год
Місце збору  площа «Героїв Майдану»
Цей захід — чудова можливість відзначити наше національне свято, показати свою любов до України та насолодитись спілкуванням з однодумцями.
Програма заходу:
  • Збір учасників
  • Вітальне слово організаторів
  • Велопробіг містом (до знаку «Географічний центр України»)
  • Фотосесія з національним прапором
Умови участі:
  • Учасниками можуть бути усі бажаючі (від 14 років)
  • Відсутність медичних протипоказань
  • Наявність власного велосипеда
  • Наявність власного національного прапору
  • Дрескод — біла футболка
  • Реєстрація участі за посиланням : https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdBdI2vytRnpCDirdpnB0eoWZTURgAWRHcOsEYmhcAcxAh2bQ/viewform?usp=sharing
Долучайтесь до нас, адже ми — сила! Чекаємо на вас!

Робота, яка приносить задоволення, стає справою життя

У 2021 році в календарі професійних свят України з’явився День тренера. Його відзначають 19 липня, тому що в цей день у 1996 році відбулося відкриття Літніх Олімпійських ігор в Атланті, в яких вперше в історії взяла участь збірна незалежної України. У цей день у кожного із нас є приємна нагода подякувати тренерам за наставництво й здобутки, згадати шлях, який торували разом, щоб піднятися на переможний п’єдестал. Сьогодні наше інтерв’ю з тренеркою-викладачкою Дитячо-юнацької спортивної школи Шполянської міської ради Оленою Лисенко. Війна змусила покинути рідну домівку, друзів, колег, учнів. Попри це складне життєве випробування, прихисток у нашій громаді, пані Олена стала успішним педагогом. Нині вона розповідає про свої перші перемоги, розчарування та роботу з вихованцями.
Олено, коли волейбол уперше з’явився у Вашому житті? Мені тоді виповнилося 12 років. У місті Мар’їнка Донецької області, в якому я народилась і проживала до 2014 року, цей вид спорту був традиційним і популярним серед молоді й дорослих. Моя однокласниця, із якою товаришували, займалася волейболом, і я теж вирішила спробувати. Саме мій тренер, Овчаренко Іван Миколайович, людина з великої літери, змусив мене полюбити цей вид спорту. Увесь наш колектив поважає його й підтримує зв’язок. Я систематично відвідувала тренування, відчуваючи тренерську турботу. Спочатку було складно: новий колектив, фізичні навантаження, але поступово я звикала і досягала певних результатів разом із командою.
Звідки черпаєте інформацію про новітні підходи в тренерській роботі? Для того, щоб був результат, потрібні систематичні тренування і участь у змаганнях, після яких ми разом із дівчатками бачимо, як і над чим потрібно працювати. Також постійно спостерігаю за командами, яких тренують більш досвідчені фахівці, бачу тактику гри, і те, що мені імпонує, удосконалюю і впроваджую у свою практику. Інформація є в інтернеті, отже, знайти і застосувати щось цікаве не так складно.
З чого почався Ваш шлях як тренера? Як це було? Мій шлях тренера почався у Мар’їнській школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Мені дали дві групи хлопчиків, одна з них — діти старшої школи, і я дуже хвилювалась. На щастя, ми налагодили добрі стосунки і навіть потоваришували. З дітьми середньої ланки було складно, однак, попри все, я намагалася знаходити підхід і працювати не тільки на спортивний результат, але й на налагодження здорового психологічного клімату в команді.
Чи пам’ятаєте перших своїх вихованців? Звісно, я пам’ятаю своїх вихованців, з багатьма із них підтримуємо дружні стосунки крізь роки, деякі з них мої колеги, що не може не тішити.
Чим найбільше пишаєтесь? Пишаюся тим, що люблю те, чим займаюся, дуже ціную ставлення дітей до себе і до цього чудового виду спорту.
Які є досягнення? У кожного тренера і в його вихованців є безліч спортивних досягнень, проте для мене найбільше і найважливіше — прищепити любов до спорту, яку діти зможуть пронести через життя.
Окрім тренерської роботи, Ви мама. Як все встигаєте? Тренерську працю в місцевій ДЮСШ дистанційно поєдную з роботою Курахівському опорному ЗЗСО № 5 Курахівської міської ради Донецької області на посадах учителя фізичної культури і заступника директора з навчально-виховної роботи. Неймовірно багато обов’язків: зранку уроки, конкурси, звіти, а ввечері тренування… Дякувати Богу, поки ще моєї життєвої енергії вистачає на те, щоб все встигати самостійно. Діти вже відносно дорослі, що дуже полегшує побут. Моя молодша донька займається спортом, тому часто бачимося в спортивній залі. Також поруч із нами мої батьки, завжди готові прийти на допомогу, хоча я все одно намагаюся знаходити час на своїх дітей сама, оскільки у будь-якому віці вони найбільше потребують батьківської любові й піклування.
Чи були випадки, коли хотіли залишити цю роботу? Випадків залишити те, чим я надихаюсь, ніколи не було. Життя приносило багато непростих моментів, коли емоції зашкалювали і було важко впоратися із потоком навантаження, проте саме спорт рятував мене від усього. Покинути спорт і тренування — відірвати від себе частинку себе!
Що Вас мотивує? Головне моє джерело сил і мотивації — бажання дітей займатися волейболом, їх досягнення, прагнення покращувати себе і вдосконалювати свої навички. Це змушує вірити в те, що все нові й нові покоління примножуватимуть прагнення до спорту, удосконалюватимуть відомі нам ігри і вдячно згадуватимуть тих, хто прищепив їм любов до неймовірного заняття.

Щиро вітаємо спортсменів, тренерів, учителів, ветеранів фізкультурно-спортивної галузі, а також всіх тих, хто любить, уболіває та цінує спорт, із Днем тренера!

Ваша праця, терпіння та відданість допомагають розвивати спорт у нашій громаді. Бути тренером — це покликання. Ви даруєте людям не лише фізичну форму, але й вчите їх наполегливості, віри у власні сили, уміння долати труднощі та йти до перемоги. Завдяки професійній самовіддачі, знанням та досвіду ваші вихованці досягають значних успіхів у спорті, стають чемпіонами, прославляють нашу громаду на районному, обласному, всеукраїнському та міжнародному рівнях. Бажаємо вам міцного здоров’я, невичерпної енергії, вагомих тренерських звершень, вдячних учнів та нових перемог!
Перейти до вмісту