Категорія: ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Вільний проїзд пожежної техніки до місця пожежі — важливе питання, яке безпосередньо в першу чергу залежить від громадян. Несвоєчасне прибуття пожежно-рятувального підрозділу до місця виклику може призвести до непоправних наслідків, пов’язаних із загибеллю людей, пошкодженням і знищенням майна.

Що ж може стати перешкодою для проїзду пожежної техніки? В основному це легкові автомобілі. Більшість автовласників паркують свої машини у дворі багатоквартирних будинків. На жаль, багато з них зовсім не замислюються про те, що їхнє улюблене авто може перешкодити проїзду пожежної техніки. Автовласники повинні орієнтовно знати габарити пожежних автомобілів та залишати достатньо місця для їх безперешкодного проїзду.

Крім неправильно припаркованих автомобілів серйозними проблемами для проїзду пожежної спецтехніки можуть стати встановлені на проїжджій частині дворів металеві або бетонні огорожі у вигляді шлагбаумів, стовпчиків або квіткових клумб з бетону. Дерева, що висаджують біля будинків, в більшості випадків також перешкоджають проїзду пожежних автомобілів.

Нагадуємо, що згідно вимог ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» повинно бути забезпечено вільний проїзд пожежних автомобілів до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ особового складу пожежно-рятувальних підрозділів з драбин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення.

Шановні громадяни, не будьте байдужі до чужої біди, пам’ятайте, що в екстреній ситуації втрата кожної хвилини може обернутися загибеллю людей!

Шполянський районний відділ УДСНС України у Черкаській області.

Сьогодні виникла реальна загроза повернення МІСЬКОГО СКАЗУ (котів,собак). Тому слід, ще раз нагадати про те, звідки чатує небезпека.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами  і  завжди закінчується – смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45-70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус на протязі 1 хвилини. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинових і очних залоз. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні та бродячі собаки. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужий – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день,  нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине – на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.
Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Прищеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати  не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресивна, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
У худоби – рев, сильне слиновиділення, статевий потяг, за паралітичної форми – тихий сказ.
Вівці, кози, свині, коні хворіють на буйну форму сказу.
Становлять небезпеку укуси кажанів, за останні 20 років в Україні померло двоє дітей.
Інкубаційний  період  у  хворої  на  сказ  людини  триває  від  7  днів  до  року, найчастіше  ж  він  сягає  77-90  днів.  Тривалість  залежить  від  місця  укусу,  локалізації  і  тяжкості,  виду  тварини  яка  вкусила.
Залежно  від  передбачувального  періоду  будується антирабічна  практика  (лікування). Луї  Пастер,  винахідник  протисказової  вакцини,  порівнював  розвиток  хвороби  з  рухом  пасажирського  поїзда.   Вакцина  ж  він  вважав, рухається  із  швидкістю  кур’єрського  поїзда.  Обігнавши  вірус,  вона  перешкодить  йому  дістатися  до  ЦНС і зробити свою чорну справу. Сучасні наукові дослідження  показують, що  вірус  по  нервових  закінченнях  рухається  до  ЦНС  3  міліметри  за   годину,а вакцина  в  2  рази  швидше.
Розрізняють  три  періоди  сказу  у  людини:
1. Передвісники – 1-7 днів (буває 2-4), парестезія (оніміння)  в  місці  укусу, збудливість,  порушення  психіки,  ГРЗ,  незрозумілий  стрес, туга, похмурі  думки,  температура  38–40  градусів.
2. Збудження – починається   несподівано   перший   напад   гідрофобії:  Хворий  різко  відкидає  кухоль  з  водою  (спазми  жувальних  і  дихальних  м’язів),  напади  задухи  стають  дедалі  частішими.  Якщо  спершу  вони  виникають  від  спроби  пити  воду,  то  згодом – від  самої  згадки  про  воду,  її  шум,  краплі  дощу.  Виникає  акрофобія –  подув  вітру,  голосний  звук,  яскраве  світло  посилюють  напад.  Наростає  збудження,  хворий  нагадує  п’яну  людину,  бігає, агресивний,  зрушує  з  місця  важкі  предмети.  Сухість  у  роті  змінюється слиновиділенням.
3. Якщо  людина  не  померла,  починається   стадія  паралічу, посилене   слиновиділення,  лежить   нерухомо,  галюцинує.  Може  почати  ковтати  і  пити – ознаки  швидкої  смерті.  Буває  атиповий  перебіг  сказу – без  ознак  збудження  і  неспокою.
Лікування – прогнози  за  гідрофобії  зовсім  несприятливі.  Для  лікування  сказу  випробувано  все,  що  відомо  сучасній  медицині.  Був  випадок  ( 1973 р.),  що  за  допомогою  інтенсивної  терапії,  вдалося  продовжити  клінічний  перебіг  хвороби  на  гідрофобію  дитини  2,5 роки  до  133  днів.  Лабораторні  дослідження  засвідчили,  що  за  2  місяці  від   початку  захворювання  відбулася  аутостерилізація  організму  від  вірусу.  З  позиції  знань  сучасної  медицини,  сьогодні  теоретично  хворого  вилікувати  можна  з  допомогою  антирабічних  препаратів,  якщо  не дати  йому  загинути,  підключивши  керовано  дихання  і  кровообіг.  Але  зважаючи  на  патогенез  сказу  в  людини  буде  зруйнована  нервова  система.
Отже,  треба  запобігти  розвитку  хвороби  призначивши  антирабічні  препарати.  Хворого  з  підозрою  на  сказ  слід  госпіталізувати.  Як  джерело  інфекції  він  цілком  безпечний.  Вірус  дуже  рідко  виділяється  із  слиною.
За  даними  ВОЗ  і  МЕБ,  сказ  входить  в  першу   п’ятірку  найбільш  небезпечних  зооантропонозів,  що  завдають  найбільших  соціальних  і  економічних  збитків.  На  сьогодні  сказ  зареєстровано  в  113  країнах  світу,  де  щорічно  до  15  млн.  людей  зазнають  різних  ушкоджень  і  одержують  направлення  на  лікування  за  підозрою в  інфікуванні  сказом,   і  лише  4,4  млн.  отримують  лікування.  За  відсутності  вчасного  лікування,  щорічно  на  планеті  від  цієї  хвороби  гине  до  5,5  млн.  людей  і  більше  1  млн.  тварин.  Прямі  збитки  від  сказу  складають  біля  4  млрд.  євро.  Україна  посідає  3  місце  в  Європі  з  поширення  сказу  серед  диких   та   домашніх  тварин  після  Російської  федерації  і  Білорусії.
В  Україні  епізоотія  сказу  триває  біля  60  років  і  спроби  її  обмежити  або  призупинити  мають  тимчасовий  успіх, а  тому  проблема  була  і  залишається  складною,  захворювання  має  тенденцію  до  подальшого  її  поширення.  Проведення  масової  парентеральної  імунізації  домашніх  тварин  і  недостатньої  пероральної  імунізації  диких  хижих  звірів  поки,  що  не  дає  бажаних  результатів.
Згідно  із  статистичними  даними  в  Україні  кожна  12  сім’я  в  місті, та 3 у  сільській  місцевості  мають  домашню  тварину  (собаку  або  кішку),  яка  проживає  поряд  з  людиною.  Через  скрутну  економічну  ситуацію  в державі, та  безвідповідальне  ставлення  власників  до  своїх  улюбленців,  частина  тварин  поповнює  ряди  безпритульних.  Регулювання  ж  кількості  є  багатогранною  проблемою,  тому  потребує  комплексного  підходу  із  залученням  різних  організацій  і  установ  для  її  вирішення.
Нині  контроль  за  кількістю  безпритульних  особин  набуває  першочергового  значення  з  огляду  забезпечення  захисту  населення  від  заразних  хвороб.
Що  таке  безпритульна  тварина? Згідно  Європейською  конвенцією  ними  вважаються  такі,  що  не мають  дому,або  знаходяться  за  його  межами  і  не  перебувають  під  посереднім  контролем  чи  наглядом  власника.
Основним  напрямком  регулювання  їхньої  популяції  є  відловлювання  з  вулиць  населених  пунктів.
Якщо  вони  мають  піддаватися  евтаназії,  то  це  потрібно  робити  відповідно  до принципів  Європейської  конвенції  за  допомогою  певних  засобів, які  не  завдають тварині  болю  й  страждань.
Зважаючи  на  те,  що  домашні  тварини  є  потенційними  перенощиками  45  видів  інфекційних  хвороб  спільних  для  людини  і  тварини,  щорічно  проводять  широку  програму  профілактичних  щеплень, в т.ч. й  проти  сказу.

Вода – чудодійний засіб оздоровлення організму. Купання зміцнює і загартовує організм, відновлює сили, приносить задоволення, проте не слід забувати, що вода може бути  безжальною до тих, хто нехтує правилами безпеки.

   Основні правила поведінки на воді:

–  Купатися слід у спеціально відведених для цього місцях в сонячну, безвітряну погоду.
–  Тривалість купання повинна бути на початку до 5 хвилин, а надалі поступово зростати.
– Після прийняття їжі купатися можна не раніше ніж через 1,5-2 години.
– Перебуваючи у воді, не стійте на одному місці, активно рухайтесь, плавайте.
–  Не рекомендується купатися поодинці біля крутих і зарослих густою рослинністю берегів.
– Не забувайте про самоконтроль. Особливо обережними повинні бути особи, які страждають на серцево-судинні захворювання, час  перебування у воді повинен обмежуватися 2-3 хвилинами. Повітряні ванни можна приймати тільки під навісом чи в затінку.
– Перед купанням потрібно відпочивати. Спітнілому входити у воду не рекомендується. Перед зануренням у воду необхідно змочити обличчя та плечі. Це особливо важливо для тих, хто купається вперше в сезоні. Не купайтесь у негоду, при сильному вітрі та великій хвилі.
– Не вміючи плавати, не заходьте у воду глибше пояса, щоб не оступитися і не потрапити на глибоке місце, в яму, чи не опинитися на сильній течії.
– Будьте обережні при користуванні надувними матрацами і камерами. Вони підвладні навіть слабкій течії і легко можуть відпливти від берега.
– Під час купання не подавайте оманливих сигналів про допомогу.
– Не запливайте за буї, які визначають зону купання.
– Якщо вас захопило плином, не намагайтеся з ним боротися. Треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега.
– Не розгублюйтеся, навіть якщо ви потрапили у вир. Необхідно набрати побільше повітря в легені, зануритись у воду і, зробивши сильний ривок вбік, спливти.

  У разі виявлення нещасного випадку на воді одразу телефонуйте 101!!!!!

Ліс гостинно зустрічає всіх, хто шукає в ньому відпочинку, проте, він вимагає дбайливого до себе ставлення. Розумне користування дарами природи — невід’ємне право людини.

Величезної шкоди лісам завдають лісові пожежі. Це страшне лихо не тільки для деревної рослинності, але й для всього живого. Основна причина їх виникнення — порушення протипожежних правил відпочиваючими та іншими людьми, які перебувають у лісі (людська халатність та безвідповідальність, що виявляється у кинутому недопалку, залишеному без догляду чи погано загашеному багатті…).

Гинуть не тільки дерева, а й птахи, звірі, вигоряє лісова підстилка і верхній шар ґрунту. За кілька хвилин вогонь може знищити те, що виросло за кілька десятиріч. Пожежа завдає величезної шкоди навіть тоді, коли вона поширюється лише по землі і не переходить на крони дерев.

Відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в лісах України, які є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) і громадянами, що з будь-яких причин перебувають у лісі, протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:

• розведення багать у лісі (крім тих, що пов’язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях);
• заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети;
• відвідування населенням хвойних насаджень при  5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди;
• палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети;
• викидати у лісі обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір’я тощо;
• заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна;
• експлуатувати машини та інші механізми з несправною паливною та іскрогасною системою;
• палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо);
• використовувати на полюванні пижі, виготовлені з горючих або здатних тліти матеріалів.

Окрім цього, підприємствам, установам, організаціям (незалежно від виду їх діяльності, форм власності) та громадянам забороняється:

• випалювати траву та інші рослинні рештки на землях лісового фонду, а також на інших земельних ділянках, що безпосередньо примикають до лісу (у тому числі проводити сільськогосподарські пали);
• звалювати та спалювати у лісових насадженнях сміття, будівельні залишки, побутові та горючі відходи тощо;
• здійснювати у лісі без узгодження з постійними лісокористувачами роботи з використанням вибухових та інших горючих речовин.

На території лісового фонду багаття розкладати дозволяється на спеціально обладнаних ділянках зон і місць відпочинку. Перш ніж розкласти вогонь на галявині, в визначеному для цього місці знімають дернину і відносять її вбік. На галявині виривають суху траву. Якщо ґрунт торф’янистий, то розводити багаття категорично забороняється, бо це може призвести до підземної пожежі. Коли потреба у вогні зникає, його гасять, заливаючи водою або закидаючи землею, а дернину кладуть на місце.

Будьте пильними, неухильно дотримуйтесь правил пожежної безпеки в лісі, адже охорона його від пожеж – моральний обов’язок кожного громадянина!