Село Сигнаївка знаходиться поряд з географічним центром України.
Цей населений пункт виник на початку ХІІІ століття. Перша письмова згадка про поселення датується серпнем 1197 року у літописному виданні Речі Посполитої (Варшава). Але в документах Державного архіву Черкаської області підтвердження цьому факту немає. Крім того в писемних джерелах ХІV–ХVІІ століть, які стосуються нашого краю, поселення під назвою Сигнаївка зовсім не згадується. Не позначено воно і на детальній карті України, складеній у 30-х роках ХVІІ ст. Бопланом. З цього можна зробити висновок: якщо таке поселення й існувало на початку ХІІІ ст., і було спалене під час монголо-татарської навали хана Батия в 1240 році. Відродилось село значно пізніше.
Поселення виникло на водосхилі між ріками Дніпро та Південний Буг, річечками Шполка та Гнилий Тікич, які з’єднувала водна артерія, що пролягала між Мар’янівкою, Сигнаївкою, де курсували тогочасні човни.
Історія Сигнаївки тісно пов’язана з історією всієї України, землі якої не раз спустошувалися половецькими ордами, татарами, турками, яке знову відроджувалося.
Стосовно походження назви села існує кілька версій.
Л. Похилевич стверджує в «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» (1864 р.), що назва села походить від високої могили, яка розташовувалась при в’їзді до містечка Шпола. На ній під час татарських набігів стояла охорона, яка подавала сигнали під час наближення ворога. Від слова „сигналити“ і походить назва „Сигнаївка“.
Є й інша версія назви села. Колись біля однієї з трьох курган-могил, що в сторону Черкас від села, збудував собі хату син якогось козака на прізвище Гай. Від складання слів „син“ і „гай“ утворилося слово „сингаїв“. Згодом назва села змінилася на Сигнаївка. Біля хати сина Гая збудували свої житла й інші поселенці.
Сигнаївка, як і більшість правобережних земель, майже до кінця XVIIІ століття залишалися у складі Польської держави.
Мешканці села займалися сільським господарством, риболовством, полюванням та гончарством.
Якщо Сигнаївка й виникла як сторожовий пункт, то справжнім великим селом вона стала вже у XVIIІ столітті, коли життя стало спокійнішим.
У 1768 році міщани Шполи та селяни ближніх навколишніх сіл – Сигнаївки, Лебедина, Матусова під проводом ватажків Степана Главацького та Савки Плиханенка взяли активну участь у повстанні, відоме під назвою Коліївщина.
В цей час Сигнаївка належала княгині Парасковії Урусовій, доньці Олександра Авгійовича Абази, який купив село в Івана Орлова у 1858 році та передав у власність дочці.
Парасковія Урусова (Абаза) була найбагатшою поміщицею Шполянщини, Сигнаївкою володіла майже до революції 1917 року.
У своєму розвитку село пережило багато різних епох, під час яких зазнавало і руйнувань, і відбудов.
Це тяжкі роки Голодомору 1932–1933 р.р. В пам’ять про 391 жителя села встановлено 24 вересня 2015 року пам’ятний знак жертвам Голодомору на території сільського кладовища на місці бувших поховань.
У роки Другої світової війни захищати свою Батьківщину пішли 257 сигнаївців. 234 з них не повернулося з фронтів. На честь загиблих жителів Сигнаїви встановлено Обеліск Слави, Братська могила, в якій поховані воїни, що загинули при звільненні села у січні 1944 року.
У 1997 році село Сигнаївка відзначила 800-річчя.
В Сигнаївці є заклад культури, де працюють музична школа ім. І.П. Шульги, бібліотека, духовий оркестр.
Наразі у селі працюють Сигнаївський старостинський округ, ТОВ «Шпола-Агро Індустрі», Сигнаївський комбінат хлібопродуктів, амбулаторія, пошта, декілька приватних магазинів, залізниця, приватні кафе.
У 1990 році збудований навчально-виховний комплекс, де нині функціонує школа-родина з чудовим педагогічним, учнівським та батьківським колективами, з власними традиціями, здобутками та досягненнями. При школі працює дитячий садочок „Сонечко“. Крім навчальної роботи проводяться різні виховні заходи. Також учні займаються в різних гуртках. Гордістю школи є гурток з LEGO, учасники якого займають призові місця в обласних та Всеукраїнських змаганнях, в закладі функціонує хор «Родина».
Талановиті люди, які прославили Сигнаївку:
